У суботу, 26 липня, затопило половину рідного села народної артистки Софії Ротару.
Коли о 13.00 кореспонденти "МБ" під’їжджали до Маршинців Новоселицького району, здавалося, що на вулиці вже ніч: із низьких темних хмар лило, наче з відра. Десь посередині села машину зупинив працівник ДАІ. Дізнавшись, що з редакції, пропустив, проте попередив, що далі проїзду немає – дорогу залило водою. Люди виходять на вулицю, з тривогою вдивляються, як прибуває вода.
Діна САВКА зі сльозами на очах розповідає, що майже добу просиділи з чоловіком і двома дітьми на горищі свого будинку, доки їх не зняли і не вивезли на човні. Їхній будинок знаходиться біля самого Пруту. "Вода доходить у кімнатах майже до стелі, – каже жінка. – Гадали, що вже не виберемося звідти. Багато наших сусідів ще не забрали. Дехто виліз аж на дах, сподівається там перечекати повінь. Люди не хочуть залишати свої домівки, бояться, аби їх не пограбували". Один чоловік розповідає, що затопило майже 150 будинків, що знаходяться поблизу річки. Стверджує, що затопило і дім брата Софії Ротару Євгена, який мешкає у Маршинцях. Молода жінка зі сльозами на очах дивиться на залиту водою вулицю, каже, що там у затопленому будинку перебувають її батьки, яким понад 80 років. Сьогодні вранці вона ще віднесла їм ліки, а тепер вже не може до них добратися, хоча до хати – п’ятсот метрів. З боку Тарасівців, долаючи глибоку воду, під’їжджає ще одна вантажівка, звідки злазять стомлені, брудні люди, дехто навіть босий.
– До моєї хати теж дісталася вода, хоча мешкаю далеко від Пруту, – розповідає мешканець села Алчіп РОШКА. – Дружина каже, що треба виносити майно, але сподіваюся, що будинок не затопить, хоча ми напоготові. До речі, старожили кажуть, що така повінь востаннє була 1941 року. Я ще вчора був у Румунії, там теж великий паводок, але матеріальну допомогу країні надає Євросоюз. А в нас немає елементарних засобів для порятунку людей, не кажучи вже про відкачування води.
Особливо багато зробив для своїх односельчан Юрій БУРИГА, який на власному автомобілі "Урал" вивозив людей та майно з небезпечної зони.
– Купив пальне і ще з опівночі мотаюся затопленими вулицями, – каже чоловік. – Витягнув п’ять автомобілів та перевіз 30 односельців. Біда велика: у підтоплених будинках, коли вода зійде, вселиться грибок. Та головне, аби ніхто не втопився. Чимало хлопців мають надувні човни, якими дістаються до затоплених будівель і вивозять людей.
У самого Юрія вода теж підтопила хату. А наприкінці дня Буризі повідомили страшну новину: від переживань раптово помер його батько.
Коли ми залишали Маршинці, багатьом людям була невідома доля їхніх близьких.
Надія БУДНА
