Корпус, три щогли, шовкові білі вітрила, якір, трюм, діжки з порохом та ромом… На моделі піратського корабля, названого на честь грецького бога війни “Ares”, усе продумано до дрібниць. 45-річний чернівчанин Ярослав Колісник моделює кораблі понад десять років. Ярослав – колишній моряк. Тож його роботи – точні копії справжніх суден. Якщо уважно придивитися, корабель наповнено унікальними деталями. Усе зроблено вручну. Отвори із гарматами (щоби зробити маленьку гармату треба один день!). Липові трапи. Точно вирізані сходи, які ведуть до трюму. А у трюмі – запасні гармати, діжечки з ромом. Є й розкішні фок-щогла, грот-щогла, бізань-щогла та бушприт – передня частина корабля, де розміщено додаткові вітрила. Такі вітрила надають кораблю швидшого ходу. На кожній щоглі – місця для матросів, які регулюють вітрила під напрямок вітру.
У задній частині корабля є стерня, завдяки якій капітан визначає рух корабля.
Там же – закриті отвори гармат, з яких стріляють під час втечі. Житлові приміщення піратського корабля розміщено у два поверхи, точно вирізані віконечка.
“У найнадійнішому важкодоступному приміщенні ховається капітан”, – пояснює Ярослав.
Цікаво, що ззаду корабель прикрашено малюнком – це морські коники та русалка.
“Сім років провів у плаванні…”
– Змоделював вже вісім кораблів. Зараз працюю над дев’ятим, – розповів “МБ” Ярослав Колісник. – У середньому їхня довжина – один метр, висота – 90 сантиметрів. Люблю моделювати піратські кораблі, які до захоплення піратами були королівськими. Розпочинаю роботу з кіля. Вирізаю кожну малесеньку дощечку, пропарюю, надаю форму і приклеюю. Кожну дощечку полірую. Інколи цілий день працюю над двома маленькими дощечками. Місяць працюю над нижньою частиною корабля. Потім перекриваю палубу, усе детально продумую. За баластом роблю отвір, тому корабель тримається на воді. Піратський корабель “Ares” моделював три роки. На Петрівському ярмарку хотів продати його за дві тисячі доларів. Проте така ціна дуже низька. За кордоном схожі моделі коштують від десяти тисяч доларів і більше… Корабель дуже хотіли придбати канадійці та італійці, але не знали, як його перевезти на борту літака. Адже робота – делікатна та ексклюзивна, розібрати корабель неможливо…
Знаю, як правильно робити кораблі, бо сам – моряк. Після закінчення десяти класів у Чернівцях вступив до Ленінградського військово-морського училища. 1982 року мене направили служити на Камчатку. Сім років був у плаванні. Служив третім помічником капітана. Відповідав за вахту, апаратуру…
Плавав на військово-транспортних кораблях: танкерах “Ахтуба” та “Дунай”, служив і на льодоколі “Іван Сусанін”. Ми перевозили пальне, заправляли військові об’єкти, кораблі. Об’їхав усі Курильські острови. Був на Карагинському острові та острові Командор. А ще… Чукотка, Парамашир, Командос, пропливав біля острова Врангеля… По три місяці плавав і не бачив суші. Після розпаду Радянського Союзу повернувся до Чернівців. Але виникла велика ностальгія за плаванням, тому почав моделювати кораблі.
“Кораблі навіть освітлюються…”
– Вчився працювати з деревом із дитинства, – зауважує Ярослав Колісник. – Кожен новий корабель виходить кращим за попередній. Це якась магія! Якби знав, що наступна робота не буде більш довершеною, не виставляв би на продаж попередні праці!
Моделюю не лише піратські кораблі. Є і парусники, на яких навчаються курсанти. Так, декілька років тому продав парусник “Крузенштерн”. Звісно, на ньому немає гармат, вітрила на бушприті – косі. Це досить складний вид вітрил. На паруснику сконструював рятувальні човники, є і трюм, і вантажна стріла. На “Крузенштерні” є ілюмінатори, адже внизу розміщено житлові приміщення. На носовій частині – ліхтар, аби роздивлятися море у темряві та під час туману. Корабель освітлюється: всередині проходять світлові діоди та акумуляторна батарея. Маленькі ліхтарики освітлюють житлові приміщення та щогли. Він світиться, неначе казкова ялинка. Борти корабля освітлюються різними ліхтарями – червоними та зеленими. У реальності це робиться для того, щоби у темряві кораблі легко розминулися бортами…
Назви кораблів різні: “Одіссея”, “Kleopatra”… У кожен із них вкладаю усю свою душу. Майструю на невеличкому балконі. Приходжу з роботи і сідаю за працю. Буває, засиджуюся і до третьої ночі…
Валерія Чорней
