У червні в обласному притулку для неповнолітніх дітей вперше усиновили трирічного хлопчика. Зараз готують до усиновлення шестирічну дівчинку (раніше дітей усиновлювали з обласного будинку дитини, а брати більш дорослих охочих не було) Ще восьмеро дітей цього року взяли у прийомні сім’ї та Будинки сімейного типу, над двома встановили опіку. Кореспондент “МБ” побував у притулку.
Більшість не хоче повертатися додому
Симпатична чотирирічна Слава із лялькою на руках одразу ж залазить на коліна, тулиться, розповідає, що хоче додому до мами і що тут є ще її братик. Дівчинка приводить за руку п’ятирічного хлопчика і просить фотографувати їх.
Одинадцятирічний Іванко постійно втікає від тата, який його б’є. Та, незважаючи на це, хлопчик хоче, щоби його забрали додому. Правда, за три місяці, що Іванко перебуває у притулку, мама навідалася до нього лише раз, а тато – жодного.
- Майже 60 відсотків дітей, які потрапляють до нас, не хочуть повертатися додому до рідних батьків, – розповідає директор притулку Жанна ЯНЧУК. – Вони просять влаштувати їх в інтернат чи підшукати для них іншу сім’ю. Та й батьки часто не виявляють особливого бажання забрати свою дитину. Вони місяцями не навідуються до нас, не цікавляться її подальшою долею... Ми хочемо стати тією установою, де би закінчувалися біди наших тимчасових неповнолітніх мешканців, а починалося для них нове життя. За півроку ми повернули в більш-менш благополучні сім’ї 21 дитину, одинадцять влаштували в інтернати, двох віддали під опіку. Та найбільше радує те, що останнім часом наших підопічних почали усиновлювати, охоче брати у прийомні сім’ї та Будинки сімейного типу. Лише за червень нам вдалося влаштувати в родини семеро дітей. Уперше за весь період існування нашого притулку одного трирічного хлопчика усиновили. Зараз готуємо ще двоє, зокрема шестирічну дівчинку до усиновлення. Ті, кого ми віддали в прийомні сім’ї та будинки сімейного типу, надзвичайно щасливі, телефонують нам, розповідають, як їм добре, що їм купили. Про своїх батьків навіть не згадують. Коли нарешті в Чернівцях створять давно обіцяний дитячий центр соціально-психологічної реабілітації, куди переведуть і притулок, буде більше можливостей займатися бездоглядними дітьми та краще влаштувати їхнє майбутнє.
Багато дітей не знають, що таке гаряча їжа
Зараз у притулку перебуває 20 дітей. Наймолодшій – чотири роки, найстаршій – 17. Канікули суттєво не вплинули на кількість підопічних притулку. Здебільшого сюди потрапляють діти з неблагополучних сімей, яких підбирають на вулиці чи на вокзалі працівники міліції. Вони не тільки з Буковини, а й з інших регіонів України і навіть з Узбекистану. Іноді до притулку потрапляють діти з цілком нормальних родин. Вони втікають із дому після конфлікту з батьками чи просто з любові до подорожей. Останнім часом лікарі навіть почали ставити їм неофіційний діагноз “бродоманія”. Жанна Степанівна розповіла, що до них періодично потрапляє хлопчик із Закарпаття – дуже талановита дитина, з гарної сім’ї, який пояснює свої втечі з дому тим, що йому подобається подорожувати.
- До нас дітей приводять брудних, голодних, з педикульозом, – зітхає Жанна Степанівна. –Кожну дитину оглядає лікар. Якщо виявляє інфекційні чи інші захворювання, направляє її до лікарні. На жаль, наші підопічні ослаблені, вразливі до будь-яких інфекцій. Більшість із них навіть не знають, що таке гаряча їжа, нормальне харчування, тому, як це не парадоксально, в них починаються серйозні проблеми зі шлунком. На чотириразове харчування кожної дитини виділяється на день 18 гривень. Намагаємося купувати їм овочі та фрукти. Якщо знайдуться спонсори, які захочуть нам допомогти – грішми чи будівельними матеріалами на ремонт притулку, будемо раді.
Прощаючись, Жанна Янчук каже, що підшуковує прийомну сім’ю для маленьких братика і сестрички, які зараз перебувають у притулку. Ще є два гарні братики, яких можна усиновити. Якщо знайдуться охочі, можуть звертатися до притулку, що на вулиці Головній, 169. Сюди також можна приносити дитячий одяг різних розмірів. Телефон притулку 7-45-04.
Надія Будна
