Сталеві гудзики – для пальт, склянні – для білизни і блузок

На запитання відповідає викладач-методист вищого професійного училища №3 Людмила КОЗАРІЙЧУК.
Металеві гудзики, виготовлені штампуванням з м’якої сталевої стрічки, характеризуються міцністю та хімічною стійкістю. Бувають пальтові, формові, дитячі та оздоблювальні.
Дерев’яні гудзики, виготовлені із самшиту, клена, берези, бука, не дуже міцні. Під дією вологи вони втрачають форму і блиск. Вони придатні для верхнього одягу.
Рогові гудзики бувають натуральних кольорів або фарбовані в чорний колір. Використовуються для верхнього одягу. У гарячій воді гудзики розм’якшуються, втрачають форму, погано шліфуються, перерізають нитку і відриваються.
Кістяні гудзики – зроблені з кісток. Стійкі до температур, достатньо міцні, але з часом жовтіють і ламаються.
Перламутрові гудзики, які зазвичай мають розмір діаметром 10-22 міліметри, виготовляють з ракових молюсків. Вони мають відповідний блиск, стійкі до вологи, температур, до дії кислот і лугів. Але не дуже міцні, ламаються. Застосовують перламутрові гудзики для білизняних, блузкових, сорочкових виробів.
Скляні гудзики виробляють пресуванням, вони можуть бути різнокольоровими чи прозорими. Їх використовують для білизни, оздоблення суконь, блузок. Недолік скляних гудзиків у тому, що вони швидко ламаються.
Амінопластові прес-порошкові гудзики бувають як прозорі, так і пофарбовані в різні кольори. Вони міцні, стійкі до вологи, дії високих температур і амінокислот. Однак недостатньо стійкі до дії лугів. Найчастіше їх застосовують для верхнього одягу.
Акрилові гудзики – прозорі, різноманітних яскравих кольорів. Міцні, світло-, водо- і морозостійкі. Мають недостатню хімічну стійкість і термостійкість. При температурі 60 градусів акрил стає м’яким. Ці гудзики бувають різними за формою, розмірами та призначенням.
Фенопластові гудзики характеризуються високою міцністю, стійкістю до води і кислот, мають достатню термостійкість, нестійкі до дії лугів і окисників. Їх використовують для пальт, костюмів, суконь.
Гудзики з полістеролу та співполімерів хімічно нестійкі, їх теплостійкість – 60-70 градусів. Їх здебільшого використовують для верхнього одягу.
Останнім часом для виготовлення гудзиків застосовують поліефірні смоли, поліпропілен. Гудзики, виготовлені з цих матеріалів, мають відповідну хімічну стійкість – 110 градусів. Їх використовують для легкого плаття, верхнього одягу, білизни.
Гудзики мають бути правильної форми, відповідних розмірів, без подряпин, тріщин, ям, обломів (з гладенькими краями) і з симетрично розташованими однаковими за розмірами дірочками. Якість гудзиків визначають за їхнім зовнішнім виглядом або шляхом перевірки їхніх основних властивостей.
Металеві гудзики виготовляють зі сталевого або мідно-цинкового прокатного листа. Щоби захистити від корозії, їх лакують, оксидують, нікелюють або посріблюють.
Лаковані гудзики мають гладку поверхню. Якщо є подряпини на лаку, то можуть втрачати стійкість до корозії. Оксидовані гудзики мають темну поверхню.
Відрізнити мідно-цинкові та сталеві гудзики неможливо, якщо вони вже чимось вкриті зверху. На них не зазначають, з якого вони металу. Сталеві гудзики тверді, мідь м’яка. Проте важко сказати, які кращі. Вони мають різне призначення: сталеві гудзики найчастіше використовують для пальт, дитячих виробів та оздоблення. Мідно-цинкові – здебільшого для формового одягу (наприклад, військової форми), а також оздоблення.