Понеділок, четвертого лютого, у Чернівцях став найбільш галасливим днем за останніх три місяці. У такий спосіб владна Партія регіонів та опозиційний "Фронт змін" разом відзначили свій програш на довиборах до облради. Програш досі, як вони кажуть, нікому невідомому активісту громадської організації "Рідне місто" Андрію Білогорці. Результат галасу – сумніви в їх здатності зробити з програшу висновки.
Партія регіонівРанок понеділка почався з того, що губернатор Михайло Папієв радів на апаратній нараді, на його думку, "нищівній поразці опозиції". Хоча навряд чи апаратна нарада для цього призначена, як і прес-служба – для поширення такої "аналітики". Майже одночасно з тією нарадою, на "Українській правді" з’явився блог політолога Костя Бондаренка про "глобальність" тенденцій у виборах на Буковині для національного масштабу. Мовляв, народ втрачає довіру до опозиції, а буковинці - до її лідера Арсенія Яценюка. Якщо приплести до цього ще й 70-ліття Сталінградської битви, яке там згадується, то виходить таки щось! Казна що. Адже після того, як пан Кость на парламентських виборах у Чернівцях розказував про зірку Михайлішина, яка сходить, та зірку Федорука, яка згасає, то багато хто зрозумів, що то серйозно (це вже потім багато хто теж зрозумів, побачивши місто під час снігопадів, що зірка від зірки недалеко загорається і не надто далеко падає). Втім, і піар-бульку, запущену Папієвим, і бульку Бондаренка активно тиражували Інтернет-ЗМІ.
Та навряд чи насправді Папієв дуже радів піар-бульці, запушеній проти опозиції та Яценюка. Просто це, а ще перемога Василя Залявського (не так регіонала, як відомого лікаря) у селах Кіцманщини - єдине, що гріє душу після поразки у Чернівцях. Адже у Чернівцях програв Тарас Бойчук – ректор другого найбільшого вузу. Для Папієва – не просто ректор, а давня людина його команди. Секретар міськкому СДПУ(О) на початку 2000-х, претендент на місце ректора під час скандальних виборів у цьому вузі восени 2003-го, де зійшлися у протистоянні тодішні два найбільші угруповання регіону –СДПУ(О) з Папієвим та "Наша Україна" з Віктором Королем. В.о. ректора вузу Бойчук став у березні 2010-го – незадовго до призначення на посаду губернатора Михайла Папієва. А навесні 2011-го ще й опинився за квотою ПР (читай, Папієва) у складі Чернівецького міськвиконкому, де досить тихо, за твердженням учасників засідань, сидить і досі. Та, думаю, не лише ці відомі факти пов’язують Папієва з Бойчуком – очевидно, чимало є й закадрових моментів. І тут така дуля під ніс губернатору – Бойчук пролітає на виборах і програє Білогорці – колишньому чиновнику ОДА, якого Папієв і звільняв з роботи у 2010-му. Програє з тріском. Як то кажуть, "втріться, пане". Не допомогли дільничні терапевти, телефонні дзвінки з поліклінік молодим мамусям "про вакцини", зустрічі серед "своїх" у медустановах, обіцянки допомогти медицині. Не працює це у Чернівцях – не Бесарабія.
Втім, не одному Папієву залишилося "втертися".
"Фронт змін" Традиційно проспавши інформаційну атаку регіоналів, "фронтовики" в обід вдалися до інсталяцій у стилі Анатоля Федірка. Демонстрували журналістам картинку зі ста гривнями та розказували, що саме ця купюра – справжній переможець довиборів у Чернівцях. А з опонентом мовляв, не вгадали – боролися з одним - поважним та відомим (питання, чи хтось таки бачив оту запеклу боротьбу кандидатів від ПР Тараса Бойчука і ФЗ Марії Філіпчук , і де вона велася? І ще, чому проти поважного і відомого виставили… пані Марію?), а тут вигулькнув інший – неповажний і невідомий.
Ще один, вироблений за півдня розумових мук штабу опозиції, висновок з виборів – виборців масово купили (цікаво, як зреагують ті, кого не купили, і хто голосував за переконанням?), а Білогорка – технологія влади – підстава, що переможно зіграла. Реальних доказів отого підкупу та технології ніхто не навів. Та й чи хотів їх шукати? Адже рознесуть і так – сенсація! До того ж, на підкуп та технології найлегше списати власні лінь, безініціативність та прагнення виграти "на шару" за рахунок вічних брендів на прапорах: "Юлі", "Сєні", "Добра і Зла", "Білого і Чорного". Тай Арсенію Петровичу, який обов’язково запитає, як це програли "фронтовий" округ не регіоналу з адмінресурсом, а невідомо кому, можна буде розповісти про кляте "бабло" і технології, підступи Михайлішина (очевидно, на думку "ФЗ", відомого у Чернівцях творця комбінацій та гравця політичного закулісся), Фірташа та всесвітню масонську змову.
Та на цьому "коні" ФЗ навряд чи далеко заїде. Надто високі вимоги від лідера до парторганізації у його рідному місті. А реальність дій не відповідає цим вимогам. Не все ж Папієву здавати… Лідер бажає перемог. Хоча би на локальних фронтах у рідних краях.
"Рідне місто"Наразі, попри згадувані опозицією прізвища людей, які ніби то крутяться у "Рідному місті", це міраж. Міраж політичний і громадський, який зіграв на протистоянні ПР і ФЗ, їх традиційності, ліні, відсутності думки, як колись батько Махно грав на боротьбі білих з червоними. Андрій Білогорка – поки єдине публічне обличчя цієї організації. Про організаційну та технологічну слабкість "Рідного міста" свідчить і відсутність (а може ще її й почуємо) реакції на звинувачення опонентів щодо підкупу, і відсутність інформації про структуру та людей, що до цієї організації входять (не виключено, що багатьох з них публіці показувати й не можна). Результат цього успіху – не феномен. Це лише наслідок активної місячної роботи - агітаційної, інформаційної, організаційної, безпосереднього контакту з виборцем (не виключено, що й з матеріальною допомогою), реальне вирішення (чи й приписування кандидату того, що зроблено його колегами по "РМ") локальних проблем мікрорайону. Тобто тієї роботи, яку не вели ПР і ФЗ, очікуючи, поки перемога сама прийде.
Майбутнє таких структур як "РМ", в умовах загострення протистояння "білих" і "чорних" та радикалізації суспільних настроїв, туманне. Можна прокрутити такий фінт, як з Білогоркою, скористатися декілька разів взаємною боротьбою головних політичних гравців. І на цьому все. Як локальний проект без чіткої політичної прив’язки "РМ" потребує у десятки разів більше ресурсів – фінансових, організаційних та інтелектуальних, ніж будь яка міська організація відомої, рейтингової партії. Простіше кажучи, якщо на солідній партії з розкрученим лідером місцеві вожді мають змогу заробити під час місцевих виборів, майже нічого не вкладаючи, то на "РМ" доведеться солідно витратитися. Втім, звуження політичного поля в середовищі традиційних партій (а звідси й зменшення кількості прохідних місць у партсписках) та бажання багатьох з тих, кого вже викинуло з партій "на берег" або "за борт", вижити, залишає за "РМ" свою нішу у боротьбі за місце під сонцем.
Олександр Мостіпака, "МБ"
5-02-2013, 17:38
0
3 035
