Проросійські сили активізувалися в Україні напередодні підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. Роботу прихильників "об’єднання братніх народів" відчули навіть чернівчани. Уже кілька місяців невідомі активісти розмальовують російськими триколорами електроопори та паркани в місті.
Громадські організації відкрито заявляють про свою проросійську орієнтацію і намагаються протистояти підписанню угоди з ЄС. Але які шанси в цих активістів?
"За що вам гроші давати? За участь?"
Ми вирішили з’ясувати, чим займаються проросійські рухи на Буковині.
Громадська організація "Український вибір" – рух, який фінансово підтримує колишній глава адміністрації Кучми і лідер СДПУ(О) Віктор Медведчук, – приблизно рік тому відкрила представництво і в Чернівцях. Ми знайшли цей офіс на околиці міста, за приміщенням заводу "Кварц". Кореспондент "МБ" "перевтілився" в студента-другокурсника – прихильника Митного союзу. Спробував вступити в ряди цього руху.
Кабінет керівника цієї громадської ініціативи на Буковині можна порівняти зі справжнім музеєм. Гарні апартаменти, недешеві меблі й дорогий ремонт кабінету – ось що побачили ми, прийшовши сюди. Це Георгій Кузнєцов – 62-річний військовий пенсіонер, відомий у Чернівцях активіст із проросійськими поглядами. У свій час він під час зустрічі зі студентами ЧНУ смертність населення України за роки незалежності назвав більшою, ніж під час репресій.
На столі – три прапорці: України, Росії та ще один фіолетовий, із символікою організації. На стіні, за кріслом керівника організації, портрети Януковича та Путіна.
Знайомимося з паном Кузнєцовим. Чоловік цікавиться, чому я хочу саме в "Український вибір". Вигадую, мовляв, Європи нам не треба, а майбутнє України – з "братніми" народами.
– Вам потрібно зайти на сайт нашої організації, почитати маніфест. І якщо ви будете згідні, то увійдете в наші ряди, – розповів чоловік і дав мені час подумати до 14 жовтня.
З організаційних питань Георгій Васильович переходить до високих матерій: "Зараз такі умови, що нормальної роботи в Європі немає. Поїдьте на Захід – там праця малооплачувана, некваліфіковано все. І туди їдуть люди з вищою освітою. А африканці зараз, після вступу в ЄС, приїдуть сюди, до нас. І ми тут будемо їхньою прислугою, як колись у Львові в 1939 році. Тоді українців було тільки три проценти. Всі інші – німці і євреї".
Коли чоловік виговорився, намагаюся перейти до більш приземлених тем.
– А щоби вступити до вас, потрібно щось платити? – запитую.
– Ні, – відповідає він. – Ось коли зароблятимете, братимете участь в наших акціях, то зможете допомагати. А поки що ви вчіться на п’ятірки. І активістам ми не платимо нічого. Ось якщо станете колись доктором чи кандидатом наук і братимете участь у круглих столах, гонорар у розмірі кількох сотень зможете отримати. А так, за що вам давати гроші? За участь?
"Не їв би хліб із Росії"
Пан Кузнєцов розповідає про те, чому він у цій організації: "Я читав маніфест і згоден із ним. Раніше я був у Партії регіонів…"
– Але ж нині ця партія хоче в Євросоюз, – перебиваю його.
– В Євросоюз хочуть олігархи, в яких гроші там лежать, – впевнено відповідає він. – Їм байдуже. Їм там ще краще буде – під європейські закони легалізують свої гроші, зароблені непосильною працею людей.
– А те, що Янукович став зараз головним євроінтегратором України…
– А де в нього гроші? Невже він бідна людина? …
Чоловік завершує нашу розмову, бо йому терміново потрібно кудись їхати. Пропонує підвезти мене на своєму автомобілі. Я погоджуюся, і ми сідаємо в його ще зовсім нову Toyota Fortuner (якщо вірити сайтам оголошень, новий такий автомобіль нині коштує приблизно 312 тисяч гривень).
– А ви свою іномарку замінили б на "Жигулі"? – запитую.
– А ви їли би хліб із землею?
– Із землею – ні. А з Росії чи Білорусі – їв би…
– Я б не їв ні з Росії, ні з Білорусі. Людина повинна бути людиною. Вона хоче краще жити, вона хоче заробляти і все мати. З підписанням угоди про асоціацію ми незалежність свою втратимо. Бо всі питання уже в Брюсселі будуть вирішуватись.
– Машина, бачу, у вас хороша… – перебиваю чоловіка.
– У мене ще краща була…
Запитали ми Георгія Васильовича й про те, хто розмальовує триколорами Росії стовпи у Чернівцях. На це він зауважив, що то не їх рівень.
Микола КОБИЛЮК
