Співпраця з Євросоюзом дасть Україні шанс уникнути шляху економічної та політичної нестабільності та загрози її незалежності з боку північного сусіда.

Європейські чиновники та експерти переконують: очікувати моментального покращання після саміту у Вільнюсі Україні не варто. Водночас запевняють, що підписання угоди про асоціацію – це один із кроків до сприятливих умов української економіки.
Представництво ЄС розпочало в Україні роз’яснювальні заходи щодо асоціації України з ЄС. Перший такий відбувся в Миколаєві, де і побував кореспондент "МБ".

Про те, що очікує Україну після підписання угоди про асоціацію з ЄС, розповів посол Євросоюзу в Україні Ян ТОМБІНСЬКИЙ.

– Нині багато говорять про підписання асоціації, але мало – про те, що буде після саміту в Вільнюсі. Якщо сьогодні Україна виконує домашнє завдання, то які завдання постануть перед нами у майбутньому?

– Підписання угоди – це початок початку. Після цього Україні доведеться ще дуже складно працювати. Спочатку державі треба організувати адміністративний процес, який реалізує ці умови. Цей процес буде поступовим і він не закінчиться через рік чи два. Через років п’ять Україна та ЄС сядуть поруч та обговорять, що було зроблено за цей час і що ще потрібно адаптувати. Ми бачимо, що нині уряд справді працює над цим. І ця праця є дуже важливою для Євросоюзу. Для нас головне не те, щоби підписати цей документ, а щоби ця угода працювала і мала свій план дій.

– 55 відсотків українців готові до євроінтеграції. Чи це хороший показник?

– Я сподіваюся, що ця кількість тільки зростатиме. Це буде, коли до більшості людей дійде інформація, що ж таке насправді асоціація. Нині нам потрібно підсилено вести боротьбу з міфами, які створюють опоненти: нібито після Брюсселю Україна втратить свою ідентичність, свій потенціал. Дуже складно зрозуміти, за що виступають активісти, які агітують за Митний союз. 28 країн ЄС – це країни із дуже складними проблемами, подекуди консервативним населенням та різним історичним досвідом. Натомість українці набагато сильніші, у них є досвід своєї ідентичності. Скільки проблем мала Україна у 20 столітті? Але ж вона сильна і їх поборола!

Угода не вимагає від України змінити відносини з Росією. Принцип засад, за якими рухається ЄС, дуже ліберальний. Існують же кооперації німецьких фірм із російськими. Або ж французьких із японськими.

"Українським політикам потрібно шукати стратегію"

– Угода передбачає чимало реформ в Україні. Але в нас традиційно немає грошей на ці реформи. Як цю проблему сприйматиме ЄС?

– Українським політикам потрібно шукати стратегію. Я не знайшов людей, які вважають, що за 20 років Україна добре використала свій потенціал. Всі кажуть, що це дуже добра земля для виробників і дуже погана для 40 мільйонів споживачів. Що потрібно зробити, аби кожного українця тримати в центрі уваги? Створити умови для розвитку свого потенціалу. Звісно, на це потрібні кошти, і це складний процес. ЄС потрібна впевненість, що Україна не женеться лише за одним підписом, а що ця угода працюватиме. Євросоюзу теж потрібні чималі гроші на те, щоби реалізувати співпрацю з Україною.

– Що чекає на українське село після саміту у Вільнюсі?

– Село вимирає вже 70 років. І це проблема радянських часів. Але в аграрному секторі Україна має фантастичну привабливість. Візьмемо за приклад Польщу. Хто був найбільшим противником того, щоби ця країна стала членом ЄС? Село! І нині Євросоюз добре підтримує село і сільськогосподарський сектор Польщі. І польське село нині дякує ЄС за це. Звісно, не варто думати, що після підписання угоди зміни прийдуть в Україну з дня на день чи життя кардинально зміниться. Все це відбуватиметься поступово – протягом тривалого часу.

– Які групи українських товарів ви бачите найбільш конкурентоспроможними на європейському ринку після підписання угоди?

– Нині в Європі дуже цінують сільськогосподарську продукцію з України. Які ще продукти важливі на євроринку? Це запитання вже до українських підприємців. Це їм потрібно думати, яку продукцію відвозити до 500-мільйонного європейського ринку.

Знаю, що, скажімо, великий інтерес нині є у шведських комп’ютерних компаній до України. Вони знають, що тут є великий людський потенціал. Люди тут розумні, і через це чимало шведських комп’ютерних фірм нині співпрацює з українськими програмістами. Гадаю, це дозволить підніматися українській економіці.
Микола КОБИЛЮК

Думка політика

"Через 10 років ми станемо членами ЄС"
Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат, перший заступник голови парламентського комітету з питань євроінтеграції:
– Нині нам не можна зволікати з питанням угоди про асоціацію з ЄС. Це питання стоїть на порядку денному цього року, бо далі ми просто "випадемо" з графіка Євросоюзу. У 2014 році в країнах ЄС починаються свої вибори, і ми можемо втратити цей шанс до 2016 року.
Ключова цінність ЄС – це взяти вудку, якою ти сам впіймаєш рибу, а не будеш утриманцем, якому цю рибку постійно хтось ловить. Європейські цінності – це свобода.
Сподіваюся, протягом десяти років Україна все-таки стане членом ЄС. Але для цього потрібно привести до ладу наше законодавство. Зараз ми знаходимось посередині цього шляху, бо приблизно 70 відсотків нашого законодавства потребує адаптації.

Думка експерта

Ігор МЕЛЬНИЧУК, політолог:

– Останнім часом під час обговорення питання вибору України між ЄС та Митним союзом втрачено справжній сенс усіх процесів, які відбуваються в сучасному українському суспільстві. Пересічних людей штучно втягують в обговорення питань щодо вибору шляху розвитку: європейського чи євразійського. Прихильники та опоненти обох шляхів розвитку бурхливо дискутують щодо цих питань на різних рівнях – від побутових обговорень на кухні до полеміки на телешоу провідних телеканалів. Однак я погоджуюся з думкою тих нечисленних експертів, які вважають, що ми особливо нікуди йти не будемо, незалежно від того, який шлях обере керівництво держави. В реальності і асоціація з ЄС і участь в Митному союзі є виключно питаннями політичного та геополітичного пі-ару, який є важливим та актуальним переважно для так званої правлячої української еліти, частково для європейських та російських політиків, оскільки там присутні окремі економічні інтереси кожної зі сторін. Однак все це практично не відобразиться на повсякденному соціально-економічному житті простих українців.

Звичайно, за суто формальними ознаками, європейський вибір видається більш привабливим. Однак враховуючи той факт, що у нашій державі відсутня справжня українська еліта, яка би могла очолити процес та провести необхідні якісні зміни у різних сферах життя суспільства, а з іншого боку в Україні є маси, натовп, але відсутні громадяни, це підтверджує думку, що незалежно від вибору нашої псевдоеліти, розраховувати на "українське диво" не доводиться.