«Українці навчили європейців давати хабарі»

Кореспондент радіо "Свобода" у Брюсселі Віталій Єреміца зустрівся з кореспондентом "МБ", коли приїхав на свята до родини в Чернівці. Він одразу зауважив: Україна не змінюється. І якщо з приходом нової влади у Європі сподівалися на покращення співпраці, то нині приєднання до Євросоюзу виглядає настільки віддалено, що експерти не беруться прогнозувати. Зокрема європейців насторожують негативні зміни щодо демократичних процесів і свободи слова.

– Як у Європі нині сприймають Україну?

– Варто відзначити дві тенденції після приходу нової влади. З одного боку, прихід Януковича до влади Європа сприйняла як добрий знак. За часів Ющенка було складно працювати з Україною: не знали, з ким вести мову через двовладдя та гризню між президентом та прем’єром. Щоразу після візиту до Брюсселя Віктора Ющенка туди вирушала Юлія Тимошенко. Тому особливих зрушень в інтеграції до Європи не було. Нову владу сприйняли позитивно, бо здавалося, що Янукович прагматично ставиться до планів інтеграції до Європи. З іншого боку, Європу насторожили зміни щодо демократії та свободи слова в Україні.

– Україна дедалі більше повертається обличчям на Схід…

– Офіційні заяви звучать приблизно так: Україна – суверенна держава, яка має право обирати свої шлях та стратегію, обирати, у який бік рухатись. Якщо Україні більше імпонує співпраця з Росією, будь ласка. Але це лише офіційні заяви. Насправді Європа зацікавлена в Україні, оскільки вона розташована на перехресті шляхів з Азії до Заходу. На жаль, Україні не пощастило зі східним сусідом – Росією. Тому Україна служить буфером між Європою та Росією. Яким буде буфер, Брюсселю та Страсбургу небайдуже.

– Якщо Україна інтегрується до "російського світу", кордон цього "російського світу" підійде до ЄС. Що тоді скаже Європа?

– Той факт, що голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозо з великим ентузіазмом відгукнувся на участь у чорнобильських заходах у Києві, – досить добрий знак. З Білоруссю, як відомо, у Євросоюзу не складається. Але тут велику роль відграють гроші. Представники нинішньої влади мають великі індустріальні компанії, і це їм дозволяє впроваджувати свої ідеї. Нинішня влада не приховує того, що Україні було би набагато цікавіше бути у Митному Союзі з Росією, Казахстаном і Білоруссю, ніж створити зону вільної торгівлі з Євросоюзом.

– На вашу думку, гроші на Чорнобиль повернуть Україну до співпраці з ЄС?

– Це залежить від того, як буде організовано витрату цих грошей. 2007 року мені доводилося бувати у Славутичі. На початку 2000-х років вже виділили великі кошти. Організованої координації рухів не було. Якщо буде така сама ситуація із саркофагом, до Європи це нас не наблизить. Європа просто опустить руки. Їй набридне вкидувати гроші у яму під назвою Чорнобиль.

– Всемогутня українська корупція "допоможе"...

– Доведеться знову йти і казати: "Ось тут у нас "буба", нам треба її загоїти, але нам немає за що". А попри ту "бубу" стільки людей побудували величезні котеджі. Був вражений, наскільки європейці зрозуміли, що з Україною можна працювати, тільки подаючи щось "під столом" начальникам. Українці навчили європейців давати хабарі. Наприклад, знаю випадок, коли з бельгійської компанії телефонували представникам центрального управління над чорнобильськими проектами, призначали зустріч, прозоро натякаючи на намір заплатити гроші, щоби їх включили у підрядні організації. Люди приходили у бар, де вели розмови про те, як можна "взяти участь". ЄБРР виділяв досить великі гроші. Шкода, що українська влада неграмотно ними скористалися.

– То європейці вже зрозуміли, що з Україною можна мати справу тільки "під столом"?

– Європейці зрозуміли, що Україна не змінюється, а залишається такою самою, як була. Я це теж помічаю, бо доводиться їздити в Україну до родини. Просто шокуюче дивитися, як прикордонник підходить до автобуса, хтось йому щось шепоче, виходить з іншого боку автобуса і вже щось собі запихає у кишеню.

– Ментально західні українці – у Європі, але вливання великого капіталу може зробити свою справу.

– Так, існує небезпека того, що людей можуть купити, адже вони живуть дуже бідно. Люди вже зневірилися, що можуть настати якісь зміни. Мені здається, що перетворення географічної реальності (адже ми все-таки у Європі) у політичну – приєднання до Європейського Союзу – вже настільки віддалено виглядає, що вже боюся прогнозувати, коли це може статися. І чи взагалі це станеться. Фінансовий вплив зі Сходу може ще більше віддалити цю ідею.

– Чи можна здійснити зімни в Україні, опираючись на Європу?

– Європа може натиснути своїми дипломатичними важелями на українську владу, вчинити, наприклад, так, як з Лукашенком. Але, на жаль, у Європи також великі проблеми – і фінансові, й інституційні. Про це ніхто не говорить, але європейці важко знаходять спільну мову між собою. Тому європейська дипломатія – однонога. Вона ніби рухається, але дуже повільно. Не варто чекати на зміни в Україні через Європу, бо цього не вдасться зробити. Українцям потрібно самим захотіти змін.
Ольга Гнідан