Кожен четвертий українець – на межі бідності

Кожен восьмий громадян України 2009 року потрапив до категорії вкрай бідних, повідомляє Рахункова палата України.

Рівень бідності 2009 року склав 26,4 відсотка, перевищивши визначений Стратегією подолання бідності прогноз на 4,9 відсотка. Передбачене до 2010 року скорочення рівня бідності до 21,5 відсотка й рівня крайньої бідності до трьох відсотків не відбулося.

Фахівці Рахункової палати зазначають, що фактично є тенденція до зменшення частки заробітної плати у структурі доходів населення, тоді як частка соціальних допомог та інших поточних трансфертів зростає.

Так, за даними Держкомстату, питома вага зарплати у доходах населення 2008 року складала 43,3 відсотка, 2009-го – 41,9 відсотка, а питома вага соціальної допомоги, відповідно, – 37,8 та 39,6 відсотка. Тобто втрачається мотивація зарплати як головної складової сукупних трудових доходів населення.

Експерти Рахункової палати наголошують, що прожитковий мінімум, який є критерієм формування рівня оплати праці та соціальних виплат, і досі визначається на підставі наборів продуктів харчування, товарів і послуг, який уряд затвердив ще 2000 року.

На тлі зростання споживчих цін у 2000-2009 роках у 2,3 разу прожитковий мінімум зріс лише в 1,9 разу. Знижений розмір прожиткового мінімуму фактично призводить до зниження пенсій, зарплат, допомог малозабезпеченим і зменшення реальних доходів населення, відзначають у Рахунковій палаті.
Ольга ГНІДАН

Довідка

2009 року бідність поглибилася
в 11 регіонах України. Позначку 40 відсотків перетнули чотири області: Волинська, Кіровоградська,
Сумська та Херсонська. У двох останніх за межею бідності живе майже половина
населення.

КОМЕНТАР

Олександр ЖОЛУДЬ,
старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень:

Потрібно боротися з причинами, які призводять до бідності. У найбільш проблемних областях велика частка населення живе у сільській місцевості з часто менш продуктивним сільським господарством, ніж у тих областях, де розвинута промисловість. Рівень безробіття у проблемних областях – досить високий. Тож потрібно боротися з безробіттям. Потрібно створювати робочі місця у проблемних областях. У сільській місцевості також майже немає підприємств, які могли би надавати робочі місця. Тому треба вживати заходів, які допоможуть у сільській місцевості створити робочі місця. Це як підприємства легкої та харчової промисловості, так і розвиток зеленого туризму та послуг. Або ж допомагати сільському населенню переміститися у міста, де є попит на робочу силу. Підвищення прожиткового мінімуму має відбуватися, коли держава може це собі дозволити. А підвищувати його тільки через інфляцію без наявності коштів некоректно, адже доведеться ці кошти позичати чи друкувати. Реформи уряду не дають змогу говорити, послабиться чи посилиться рівень бідності".