Ще у травні 2010 року журналісти центральних телеканалів масово почали заявляти про цензуру. А потім багато з них зникли з ефіру. На зміни телебачення у "правильному" політичному напрямку знадобився лише рік.
Саме за рік нової влади Україна в рейтингу свободи слова організації "Репортерів без кордонів" втратила 42 позиції й опинилася на 131 місці – після Іраку. І нині побачити серйозне розслідування або професійний аналітичний сюжет – велика розкіш для глядача.
Про зміни на телебаченні і те, які сюжети взагалі зникли з телеекранів, ми спілкуємося з Вікторією СЮМАР, виконавчим директором Інституту масової інформації.
– Наше телебачення стало "стерильним". Більшість телеканалів вирішила позбутися критичної, негативної інформації. Насамперед якщо це стосується політики. Соціальні розслідування залишилися, тобто ми можемо дивитися програми про те, яка ковбаса хороша, а яка погана. Але можливості знати про якість української політики, на відміну від ковбаси, українці фактично позбулися. Причини зрозумілі. Очевидно тут є бажання влади не мати критичного простору і є бажання власників телеканалів не псувати відносини із владою. Влада хоче, щоби більшість громадян країни не мала доступу до критичної інформації щодо її дій. Вона воліє мати позитивне інформаційне середовище. Як на мене, це наївне сподівання, оскільки люди, звісно, більше зважатимуть на стан своїх гаманців, ніж на те, що їм показують з екранів телевізорів.
– Чи вдалося за рік зробити більшість провідних каналів "ручними"?
– Влада потужно контролює телеканали. Причому робить це декількома способами. Нові політичні ток-шоу не виникають, а ті, що з’являються, жорстко погоджуються з владою. А з іншого боку, влада запустила механізм самоцензури. Тобто журналісти розуміють, про що можна говорити, а про що ні. Тих, хто пішов проти загальної течії, просто витіснили з ефіру, з роботи над новинами.
– Якщо професійні журналісти пішли з каналів, хто робить новини?
– Залишилися молоді люди, які не мають досвіду і розуміння, що таке цензура. Ті, хто її пережив і в кого виробився імунітет до цього явища, працюють десь у прес-службах, на власних проектах… Але їх надзвичайно мало залишилося в новинах на телебаченні.
– Які події нині взагалі не з’являються в новинах?
– Починаючи від подорожчання гречки і чому так насправді відбувається і закінчуючи аналізом бюджету, Податкового і Житлового кодексів... Цього немає. Є коментарі влади, на яких висвітлення теми закінчується. А що реально це означає для людей і кому це вигідно, замовчується. Немає інформації про лобізм влади, прозорість тендерних процедур у Євро-2012. Про все те, на чому власне заробляють, у новинах не говорять.
– Якими можуть бути наслідки такої телевізійної політики?
– Наслідки очевидні. З одного боку, люди не довіряють інформації, медіа. Фактично дедалі менше людей дивляться новини на телебаченні, а шукають їх в інших джерелах. І це негативно позначиться на медіа як бізнесі. Українці вже доводили, що чудово вміють читати між рядками. Але таким чином вдається приспати загальну напруженість. Якщо порівняти активність, яка є Інтернеті, в соціальних мережах, і подивитися українське телебачення, то складається враження, що ви потрапляєте в брежнєвські часи застою. Бо суспільство насправді "бурлить".
Думки
Анатолій КРУГЛАШОВ,
доктор політичних наук, професор:
– Надаю перевагу інформації з Інтернету, оскільки за одну і ту саму одиницю часу можу подивитися декілька альтернативних джерел інформації. Але розумію, хоч Інтернет-аудиторія в Україні збільшується, проте більшість українців отримує новини про суспільно-політичне життя з телеканалів. Тому обов’язково передивляюся й "Інтер", "1+1", "Новий канал",
"5 канал" тощо. Помітно, що за минулий рік українські ЗМІ втратили свої суспільно-політичні позиції і критичність, хоча й різною мірою. Особливо це стосується новин. Їх переважно вже не передають через зіставлення альтернативних поглядів. У сюжетах, на мою думку, крім "5 каналу", переважає позиція представників влади. Часто просто транслюють виступи президента, прем’єр-міністра.
Iгор КУХАРЧУК,
голова міського центру захисту підприємців і підприємств малого бізнесу:
– Нині майже немає професійної аналітики на економічні, політичні теми. Більшість нормальних, політично незаангажованих людей, живе з почуттям дискомфорту і не розуміє, що в країні відбувається. Є заяви про реформи, але медіа не аналізує ні перспективи, ні наслідки дій влади. Тобто влада щось робить із людьми, але вони не розуміють, що саме.
Володимир СТАРИК,
голова товариства "Український Народний Дім":
– Регулярно дивлюся новини на "5 каналі", інколи на інших. Телебачення лише доповнює знання, оскільки більшість інформації отримую з кількох сайтів в Інтернеті. Знаючи, як тими новинами маніпулюють, зіставляю інформацію з різних джерел: Інтернету, газет, телебачення. І так можу не піддаватися навіюванню, яке телеканали застосовують досить часто. Хоча багато людей, очевидно, цього зробити не можуть і тому "зомбуються".
Ярослав Волощук