«Не підтримую жодного…»

Марина Карасьова
На дев’яти чернівецьких мажоритарних округах із 30 виборці найбільше голосів залишили у графі "Не підтримую жодного кандидата". А кандидати-переможці в цих округах, які посядуть депутатські крісла у міськраді, фактично опинилися на другому місці. Така ситуація на округах №№ 1, 5, 7, 11, 14, 19, 20, 21 та 23.

Лише в кількох округах різниця між голосами за переможців і "Проти всіх" становить кілька сотень, а в більшості результати були майже однаковими.

За кожним мажоритарним округом до міськради балотувалися від 12 до 22 кандидатів.

(Закінчення. Поч. на стор. 1)

Деякі перемоги були досить несподіваними, коли молоді й маловідомі особи обходили нібито відомих у місті людей або чинних депутатів.

Масове непідтримання чернівчанами жодного з великого переліку мажоритарників може свідчити як про втому людей від виборів, так і про зневіру в органах місцевого самоврядування. А найголовніше – очевидно, для виборців більшість прізвищ у бюлетенях мало що означали. Адже на відміну від партійних списків, де депутати потрапляють до сесійної зали "паровозом" під партійним прапором, мажоритарка дає можливість проголосувати за певну людину – побачити її, почути, що вона зможе зробити для округу в разі обрання. А таких "конкретних" прізвищ, як виявилося, чернівчани знайшли у виборчих бюлетенях не так вже і багато.

Коментар експерта

Ігор БУРКУТ, політолог:
– На вибори в більшості округів прийшло менше половини виборців. І з цієї половини в низці округів більшість проголосувала проти всіх кандидатів. Це означає, що нинішня влада має дуже низьку підтримку виборців. Це вкрай небезпечно для самої влади. І якщо влада зараз не буде тріумфувати і пити-гуляти на радощах, а уважно проаналізує ситуацію, то зрозуміє, що потрібно негайно працювати. Причому працювати так, щоби ті, хто проголосував проти неї, і ті, хто не прийшов на вибори (тобто "проголосував" також проти неї), хоча би чимось були задоволені. А це означає одне – необхідно наступний рік зробити роком підвищення соціальних стандартів не на словах, а на ділі. Якщо цього не буде зроблено, боюся, що станеться щось на зразок того, що було на Майдані. Але в значно гіршому варіанті.
Щодо того, знають виборці кандидатів чи не знають, – це не має значення. У нас старше покоління голосує дуже дисципліновано, для багатьох із них достатньо було тільки назви політичної сили. Вони голосували не за Івана чи Петра, а за Партію регіонів, "Фронт змін" тощо. Тому є випадки, коли досить популярні в місті люди, які насправді щось зробили, провалилися на виборах. У наших громадян ще немає розуміння, що місцева влада є найближчою до них, тому бажано свого депутата знати. Хоча кандидати ходили по округах, зустрічалися з людьми, тож політично активні люди мали можливість вибору.