Обіцяти будуть, як завжди: «порядну некорумповану владу»

Через декілька днів розпочнеться реєстрація кандидатів у депутати Чернівецької міської ради за партійними списками й у мажоритарних округах. Про те, як політичні сили виконували обіцянки впродовж минулої каденції, про популістські обіцянки на цих виборах та можливі ризики для виборців ми говоримо з керівником проекту "Народом обраний – народу прозвітуй" обласної організації "Комітет виборців", директором Буковинського центру виборчих технологій Ігорем Бабюком.

– Ви здійснювали моніторинг дотримання виборчих обіцянок. Яка з політичних сил у міськраді виконала найбільше з обіцяного на попередніх виборах, а яка найменше?

– Більшість виборчих обіцянок так і залишилася на папері. Це особливо стосується "зниження тарифів на житлово-комунальні послуги" (БЮТ, СПУ, "Не так!"), "будівництва соціальних гуртожитків та соціального житла", "підтримки людей похилого віку, ветеранів, малозабезпечених, багатодітних та сімей, які виховують сиріт" (БЮТ, СПУ, "Наша Україна").

Важко оцінювати результати діяльності, особливо якщо таку оцінку не можуть дати своїм депутатам навіть міські партійні організації. Звіти за результатами депутатської діяльності нам надали лише БЮТ та "Наша Україна". Решта вирішили відмовчатися.

– Чи часто у виборчих програмах обіцяли вирішення проблем, які не належать до компетенції депутатів міськради?

– Досить часто у виборчих програмах зустрічалися обіцянки, які жодним чином не стосуються місцевих проблем. Так, наприклад, 2006 року партія "Віче" (яку представлено у міській раді трьома депутатами) досить розмито перефразувала обіцянку своїх всеукраїнських зверхників, обіцяючи кожну п’ятирічну каденцію реалізовувати одну четверту частину (!?) Плану розвитку країни, запропонованого Інною Богословською.

Міська організація Соцпартії мала популістські обіцянки: "збереження пільг старшому поколінню, безоплатну медичну допомогу, моральний спокій та повагу" або "контрольованість цін та поєднання інтересів покупців та товаровиробників" (яким чином це можна здійснити на місцевому рівні?).

Серед обіцянок політичних партій були обіцянки "ініціювання зняття недоторканності депутатів усіх рівнів" (БЮТ) (це не є компетенцією міської ради) або "надання глибоких фундаментальних знань дітям" (блок "Не так!").

– До яких технологій вдаватимуться кандидати і що обіцятимуть, щоби за них віддали голоси?

– Для того, щоби виборець віддав свій голос за кандидата, кандидат має бути відомий в окрузі або принаймні його мають впізнавати за його програмою, обіцянками тощо. Тому для досягнення цієї мети кандидати застосовуватимуть і традиційні технології (зустрічі з виборцями, агітація "від квартири до квартири", розкидання та розклеювання листівок), так і нетрадиційні (концерти, благодійні заходи, представницькі кампанії, непрямий підкуп). Обіцятимуть, як завжди: "порядну некорумповану владу", "вирішення всіх нагальних місцевих проблем", "зменшення комунальних платежів", "прозорий розподіл землі" тощо.

– Що має насторожити виборця в агітації кандидата?

– Виборець насамперед має познайомитися з самим кандидатом: його біографією, трудовою діяльністю, громадською активністю. Будь-яка неправдива інформація про попередню діяльність кандидата або нерозуміння кандидатом проблем округу, потреб громадян, які тут живуть, мають насторожити виборця.

– Яким обіцянкам виборець не повинен вірити?

– Обіцянкам, які є популістськими: "зменшення комунальних платежів" або "збільшення зарплат вчителям, соціальним працівникам" тощо. Також обіцянкам, які не прив’язані до проблем округу: "прихід до влади порядних менеджерів", "підвищення якості життя", "прозорий розподіл землі" тощо.

– Що в агітації може викликати довіру?

– Довіряти можна обіцянкам, які є близькими до потреб виборця і які є конкретними та якісними. Тобто це те, на що кандидат може відверто відповісти: що, коли і як депутат зробить. Наприклад, "вирішення питання асфальтування вулиці…" або "ремонт водогінної системи в мікрорайоні…".

– Чи варто голосувати за того, хто перед виборами зробить дитячий майданчик чи замінить двері у під’їзді?

– Відремонтований дитячий майданчик або нові двері, особливо напередодні виборів, кажуть про бажання бути депутатом. Але це не свідчить про якості кандидата, який позиціонує себе як майбутній депутат Чернівецької міської ради. Потрібно все-таки триваліший час працювати на окрузі, ніж здійснювати одноразові благодійні заходи.

– Якою може бути середня вартість виборів для кандидата у мажоритарному окрузі до міськради?

– Гадаю, для того, щоб кандидат був відомим на виборчому окрузі, щоби достукався до кожного виборця, потрібно щонайменше 70-100 тисяч гривень. Але потрібно також врахувати попередню діяльність кандидата та його роботу в окрузі.

– Скільки може коштувати місце у партійному виборчому списку до міськради?

– Розмови про перші місця у партійних списках тривають давно. І зрозуміло, що такі місця найдорожчі у так званих "прохідних партіях", які було масово представлено в місцевих радах і які мають реальні шанси потрапити туди знову. Сума може становити 100 тисяч гривень і більше. Інше запитання – хто готовий платити?
Марина Карасьова