У кандидатів у депутати за мажоритарною системою на передвиборчу агітацію обмаль часу, а виборчих округів у місті стало на половину менше (тобто виборців у окрузі вдвічі більше). Тому посісти депутатські крісла в міськраді буде реальніше людям із відомими прізвищами або ж зі значними статками. Наприклад, заможна людина може легко встановити білборди зі своїми зображеннями або збудувати кілька дитячих чи спортивних майданчиків у потрібному окрузі.
Володимир СТАРИК, голова товариства "Український Народний Дім у Чернівцях" пригадує, як 20 років тому балотувався за мажоритарним округом до міськради на Роші:
– Ходив тоді від хати до хати і, чесно кажучи, хоч термін кампанії і був великий, але всі будинки не обійшов. Якби не мої друзі й однодумці, ми не встигли б. Крім того, округ був у чотири чи п’ять разів менший, ніж нині. Тобто уявити, щоби кандидат у депутати зараз міг поговорити з кожним своїм виборцем, нереально.
На думку Володимира Старика, депутати за ці 20 років привчили виборців мислити так: "А що конкретно я матиму від цього депутата?" Якщо обиратимуть депутата, який пообіцяв щось зробити у їхньому дворі, то справедливості не буде. Оскільки депутати в міській раді не повинні займатися ремонтом даху конкретного будинку, а мають розробити програму таким чином, щоби крок за кроком відремонтували всі дахи.
– Досвід виборів 1998 і 2002 років показує, що для перемоги в одномандатному окрузі не потрібно витрачати занадто багато зусиль як організаційних, так і фінансових, – коментує Ігор ГАВРАДА, політолог. – Хоча можна прогнозувати, що в міську раду намагатимуться потрапити знані в місті підприємці. І вони в значно вигіднішому становищі, порівняно з вчителями, службовцями тощо. Все-таки кампанія вимагає впізнаваності, а ці люди володіють достатнім ресурсом.
Наймолодший депутат міської ради нинішнього скликання Володимир БЕШЛЕЙ вважає, що обмежені строки виборчої кампанії насамперед не дають можливості виборцеві розібратися в кандидатах і визначитися, хто достойніший. А кандидатів буде багато.
– Не маючи досвіду ведення виборчої кампанії на мажоритарних округах, кандидатам у депутати також буде важко. Більші шанси матимуть ті, хто щось робив для людей. І це не обов’язково ті, хто вже був депутатом, – каже Володимир Бешлей. – Особистий авторитет надаватиме, звичайно, перевагу, а ось щодо коштів – сумніваюся. Не всіх виборців можна купити. Хоча шанси збільшуються, якщо, маючи фінансові ресурси, залучити багатьох агітаторів. Загалом цьогорічні вибори – це лотерея і для виборців, і для кандидатів у депутати. За такий короткий термін думка на окрузі сформуватися не встигне.
Депутат міськради Алла ГОРБАТЮК також погоджується, що термін виборчої кампанії дуже маленький і тим кандидатам у депутати, які вже працювали в міській раді, буде простіше потрапити і до наступного скликання.
– Фінансовий ресурс також має значення, цього не приховаєш, – зауважує Алла Горбатюк. – Так само, як і є більше шансів бути обраним у чернівчан, які проявили себе в певній галузі та прізвища яких у місті знають. А ось тим кандидатам, яких не знають, справді буде важко. Хоча хто захоче, щоби про нього дізналися, знайде спосіб це зробити. Просто потрібно йти до виборця. Але знати, з чим йти. На мою думку, на місцевих виборах не повинно бути політичних гасел. Кандидат повинен вивчити, чим живе його округ щодня.
За словами Ігоря Гавради, методів проведення виборчої кампанії є багато. Наприклад, якщо кандидат ставить собі за мету впізнаваність, то друкує декілька десятків тисяч плакатів зі своїм зображенням і прізвищем і заліплює ними півміста. Інший популярний метод – "від дверей до дверей". Виборчий округ – це, як правило, кілька вулиць, де можна провести збори громадян і виступити із заявою про водопостачання, будівництво спортивного майданчика тощо. "Методів багато, але часу на це справді мало. Кандидат може проводити агітацію після того, як його вже зареєструє відповідна виборча комісія, – каже І. Гаврада. – За такий час зробити все важко. Найгірший варіант, звісно, підкуп, наприклад, продуктами. Але наш виборець вже достатньо зрілий, щоби його можна купити гречкою. Та й гречка подорожчала… Хоча хто знає…"
Марина Карасьова
