Дату місцевих виборів ще не визначили, проте політики та експерти жваво обговорюють, за якою системою їх проводити.
Кореспондент "МБ" з’ясовувала переваги та недоліки різних типів виборчих систем.
– В Україні на місцевих виборах були випробувані мажоритарна та пропорційна системи, – каже політолог, кандидат історичних наук Ігор Гаврада. – Ціна питання неабияка – від обраної виборчої системи залежить те, наскільки великими будуть шанси тих чи інших лідерів або політичних сил обратися.
Мажоритарка більш зрозуміла виборцю
Суть мажоритарної системи: місто (район, область) розбивається на виборчі округи. Від кожного з них може обратися один або декілька депутатів. Село чи селище на округи, як правило, не розбивається. Перемагає той кандидат, який або набирає більшу кількість голосів, аніж його найближчий переслідувач, або набирає понад 50 відсотків голосів тих виборців, які взяли участь у голосуванні.
За "мажоритаркою відносної більшості" нині обирають сільських, селищних, міських голів, а також депутатів сільських та селищних рад (так було на місцевих виборах 2006, 2002, 1998 років). За різновидом цієї системи обирали депутатів районних, районних у місті та обласних рад у 2002 та 1998 роках.
– Перевага мажоритарної системи – її простота та зрозумілість для пересічного виборця. Виборець голосує не за примарні партійні списки, які невідомо як
формуються, а за конкретних людей, яких можна побачити, послухати або знати особисто, – говорить Ігор Гаврада. – За такої системи обраний депутат сильніше залежить від своїх виборців. Виборець знає, до кого конкретно він може звернутися для вирішення своїх проблем. Обраною може стати звичайна, "незоряна" людина, яку добре знають – лікар, вчитель, начальник ЖРЕПу.
Першим недоліком мажоритарки є те, що для перемоги варто заручитися простою арифметичною більшістю голосів, що не завжди відбиває вподобання виборців. Другий – "міграція" депутата в інший округ. Депутат, який не виконав обіцянок або "ховався" впродовж каденції від виборців, "втікає" обиратися в той округ, де його не знають. Третій недолік – волевиявленням виборців можна маніпулювати, "правильно" нарізаючи округи. Наприклад, директор великого промислового підприємства домігся того, щоб до округу, де він планує обиратися, було включено вулиці, де компактно проживають залежні від нього працівники. Тоді його шанси на обрання різко зростають.
"Пропорційка неприйнятна
для місцевого рівня"
Суть пропорційної системи: місцева організація політичної партії чи виборчого блоку формує виборчий список кандидатів у депутати; виборець голосує не за конкретних кандидатів, а за певну партію. Депутатські мандати розподіляються пропорційно до голосів, що їх набрала політична партія.
Обирання винятково за партійними списками практично знищило прямий зв’язок між депутатом і виборцями і зробило неможливим контроль із боку виборців за виконанням депутатами та партійними фракціями місцевих рад передвиборчих обіцянок. А деякі партійні організації, які змогли випадково провести по декілька своїх депутатів до рад різних рівнів, після виборів взагалі припинили активну політичну діяльність. Недоліком пропорційної системи є те, що виборець не може вплинути на те, кого партія включить до свого виборчого списку. Зафіксовані факти, коли за потрапляння в прохідну частину списку кандидати викладали чималі суми у твердій валюті.
На думку Ігоря Гавради, сільські, селищні, міські голови, а також депутати сільських, селищних, районних, районних у місті, міських рад мають обиратися за мажоритарною системою. А депутати обласних, міських (обласні центри та міста обласного значення) можуть обиратися за чинною пропорційною системою.
Ольга Гнідан
Думки політиків
Сільвія Віщук,
керівник фракції БЮТ в обласній раді:
– Не можемо зрозуміти, якою є легітимність нашого скликання. Наші повноваження закінчуються 2010 чи 2011 року? На моє переконання, задовго до місцевих виборів потрібно було починати реформу місцевого самоврядування. Аналізуючи роботу депутатів усіх рівнів рад, явки депутатів на сесії, роблю висновок, що недоцільно мати такий великий склад рад. Краще, щоби ради формувалися меншим складом. Ефективність рад була би більшою, якби за депутатами були чітко закріплені функції, була матеріальна компенсація, тоді виборці могли б прискіпливіше ставитися до роботи депутатів. Доцільно зберегти мажоритарну систему на виборах до міських, сільських та селищних рад. А за відкритими списками – до обласних та районних рад.
Ярослав Кушнірик,
заступник голови облорганізації Партії регіонів, депутат міськради:
– Якби вибори були 30 травня, вони би відбулися за старою виборчою системою. Тому певна логіка у перенесенні дати виборів була. За якою системою? Раніше був обраний до міської ради депутатом за мажоритарною системою. Тепер я обраний депутатом до міської ради за партійними списками. Тому можу порівняти ці дві системи. Недоліки мажоритарної системи полягали у тому, що були депутати, які щоразу йшли на вибори за різними округами. Вони вигравали вибори тому, що у кожному окрузі обіцяли все. Жодного контролю не було. Про недоліки пропорційної системи теж відомо.
