Минулого тижня у Москві розпочалися перші перемовини між новою українською владою та Кремлем про ціну на газ для України. Перегляд контрактів, підписаних 19 січня 2009 року прем’єром Юлією Тимошенко, для Прем’єр-міністра Миколи Азарова став питанням "номер один". Але наскільки реально змінити угоди та якою може виявитися ціна компромісу з "Газпромом"?

Радник екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з енергетичних питань Олекса Гудима вважає, що на український "сектор газу" чигають і зовнішні, і внутрішні хижаки: якщо "труба" й ринок ще не дісталися Росії, то значний шматок уже захопив українських олігарх Дмитро Фірташ.

– Не треба лякатися Росії. Найбільше треба остерігатися того, що робить Янукович усередині країни. Фактично він уже віддав Фірташу під повну монополію весь газовий ринок України. Росіянам уже нічого робити. Вони казали, що готові знизити ціни в обмін на те, щоб зайти на газовий ринок України. Нікуди заходити! Такої монополії в Україні ще не було, – каже Олекса Гудима. – Нас лякають, що ГТС може потрапити до рук росіян. А виявилося, що вона вже "попала". В руки Фірташу та Бойку!

На думку Олекси Гудими, українських олігархів може привабити ідея з консорціумом.

– Якщо їм дадуть газ на 50 доларів дешевше – вони можуть на це піти, – каже експерт. – Тому що металургія, хімічна промисловість потребують дешевого газу. Питання в тому, чи потрібен консорціум Росії? Часи змінилися – вони вже вклали гроші у два інші газопроводи, які планують запустити в обхід України. Росія думає далі, ніж рік наперед. На відміну від Януковича, який думає, як задобрити бізнесменів і олігархів.

Представник колишнього президента України Віктора Ющенка з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський вважає, що зміна газових контрактів вже зараз потрібна для України.

– Росія перебуває у виграшній ситуації, оскільки отримує завдяки цим контрактам додаткові доходи. Задля отримання стабільних прибутків Росії потрібні гарантії, що українська ГТС буде й надалі надійно забезпечувати транзит російського газу через територію України. А при нинішніх контрактах, які ведуть "Нафтогаз" до банкрутства, це практично неможливо. Тому обидві сторони, на мою думку, зацікавлені в тому, щоб співробітництво набуло партнерського взаємовигідного характеру. А цього можна досягнути лише внаслідок перегляду окремих положень контрактів, зокрема встановлення більш прийнятної ціни на газ для України, зменшення обсягів обов’язкового відбору газу тощо. Існують й інші чинники, які мали би спонукати росіян бути поступливішими. Це й катарський газ, який серйозно почав впливати на ціноутворення в Європі, і перспектива видобутку сланцевого газу, зокрема в Україні. Якщо ці чинники згрупувати і чітко аргументувати, то, гадаю, ми можемо досягти успіхів.

коментар
Кость Бондаренко,
директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна:

Поки що важко сказати, чим заплатить Україна за "дешевий" російський газ, адже про здешевлення ціни Азаров з Путіним не домовилися. Вважаю, що серйозних поступок з боку Росії не буде. Тим паче довго блефувати Росія не може, адже "Газпром" перебуває фактично на межі банкрутства. Будувати обхідні газопроводи для Росії дуже невигідно, адже коштів для завершення будівництва немає. Щодо газотранспортного консорціуму, Росія не надто зацікавлена у створенні ГТК. Україна ж зацікавлена, адже це дало би кошти для модернізації газотранспортної системи. На сьогодні не бачу альтернативи консорціуму. Зараз це нормальний шлях. Питання лише у тому, у яких частках будуть присутні українські інтереси, а також європейські та російські".