Наступного тижня парламент голосуватиме за відставку міністра освіти Дмитра Табачника, повідомив під час перебування у Чернівцях заступник голови Верховної Ради Микола Томенко. Відповідну постанову внесли він і голова депутатської групи "За Україну!" В’ячеслав Кириленко.
– Проблема у тому, що ми не маємо 226 голосів. Але один із варіантів – таємне голосування, – повідомив Микола Томенко. – Йдеться про долю сотень тисяч людей. Якби це був міністр промислової політики, я промовчав би. А це все-таки міністр освіти. І не в тому проблема, що він галичан за українців не вважає. Проблема у тому, що, за словами Табачника, Україна – це якась випадковість, і мова українська – якась незрозумілість. Йдеться про зневагу до України. Дивно чути: "Я як міністр не буду зневажати українську державу. А коли перестану бути міністром, знову зневажатиму українську державу". Це хамство.
Комітет регламенту – принциповий для опозиції
– Як опозиція діятиме у парламенті?
– По-перше, ми хочемо, щоби частина депутатів, які ще не визначилися, за коаліцію вони чи за опозицію, були у єдиній системі роботи з опозицією. Гадаю, ми знайдемо спільну мову. Насамперед із депутатською групою "За Україну!", яка має чітку позицію не співпрацювати з коаліцією. Є невеличкі групи окремих депутатів, які вважають, що за певних обставин можна працювати з коаліцією, тобто "підголосовувати". А ми хочемо визначити, скільки у нас реально є людей, які будуть в опозиції. Нам важко поставити на голосування законопроект та проголосувати, адже у нас немає 226 голосів. Тому ми повинні не допустити "небезпечні" законопроекти і звернути увагу на певні проекти та зробити акценти. Наступного тижня ми будемо говорити про небезпеку монополізації ЗМІ та структур, наділених контрольними функціями. Зокрема те, що трапилося у Нацраді з питань телебачення та радіомовлення, – небезпечна історія. Адже у попередній період Нацрада починала діяти при Секретаріаті Президента, а зараз виходить, що Нацрада може діяти при телеканалі "Інтер" чи при СБУ. Те, що представники телеканалу "Інтер" призначені у Нацраду, – "беспредєл". Це виключне право Верховної Ради призначати або звільняти членів Нацради.
– Чи буде розподіл комітетів на користь опозиції?
– Поки що ситуація складна. Усі інструменти, які може мати парламентська опозиція, визначені світоглядом владної коаліції. Оскільки ми не маємо 226 голосів, нам важко про щось говорити. Ми не будемо форсувати події. Зараз маємо п’ять комітетів, голови яких перейшли на іншу роботу або є лідерами фракцій. З цих комітетів опозиційними є комітет з регламенту та комітет з питань свободи слова. Тому я пропонуватиму нашій фракції за рахунок передачі та звільнення з інших комітетів важливі для опозиції комітети – регламенту та свободи слова. Сподіваюся, фракція мене зрозуміє. Адже питання захисту свободи слова чи регламентності розгляду питань для опозиції важливіші, ніж питання промисловості чи екології.
"Регіональний принцип розподілу поширився
на міліцію"
– Із ким з опозиційних діячів у парламенті співпрацюєте?
– З В’ячеславом Кириленком ми вже знайшли спільні позиції у питанні відставки міністра освіти. Ця ситуація є показовою. Поки що ми не почули, чи Арсеній Яценюк за звільнення Дмитра Табачника. Якщо він не проти, тоді, найімовірніше, він на боці коаліції. Оцінювати опозиційність потрібно не за критерієм, до кого ви приєдналися, а що ви робите. Ставлення до міністра освіти та до тих чи інших принципів визначатиме, кого ми матимемо в опозиції, а хто за парними числами буде з опозицією, а за непарними – з коаліцією.
– Чи є вже опозиції за що критикувати владу?
– Є дві важливі речі. Перша – спроба змінити оціночно-ідеологічну основу, яка пов’язана з мовними заявами, переглядом стандартів освітньої політики. А друга – це регіонально-партійний підхід до формування влади. Якщо після Помаранчевої революції ми говорили про небезпеку формування влади за партійною ознакою, то сьогодні – за регіонально-партійною, що є ще більш небезпечним. Складається враження, що зараз повернулася мода на кшталт тих часів, коли євреїв почали пускати в Ізраїль. Всі підробляли довідки про те, що мама чи бабуся – єврейка. Тепер складається враження, що всі підробляють довідки, що вони – з Макіївки, Єнакієвого чи іншого населеного пункту Донецької області. У Києві вся міліція – донецька. Переселення донецьких держслужбовців викликає не тільки спротив опозиції, але й нормальних людей. У кожній області є державні службовці. Але треба обирати професійних держслужбовців, а не переселяти їх лише для того, щоб обійняти посади. Така тенденція є небезпечною, адже може викликати регіональне несприйняття. Де ж те об’єднання країни, коли призначають на посади за партійною приналежністю та паспортними даними? Ці дві тенденції є найбільш небезпечними. Регіональний принцип розподілу поширився на правоохоронні органи. Якщо з головами обладміністрацій більш-менш тримається баланс, то з правоохоронними органами – ні. Усі розуміють, якою може бути роль правоохоронних органів під час виборів до органів місцевого самоврядування. Суспільство та опозиція повинні на це реагувати і зупинити такий підхід у формуванні кадрів.
Ольга Гнідан
