Тимошенко буде боротися «усіма політичними методами»

Прес-конференція екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко 11 березня розпочалася за півгодини до призначення нового керівника уряду. До зали Тимошенко увійшла ще як представник влади, а вийшла вже як опозиціонерка. Про високий статус держслужбовця, хоча вже й колишнього, свідчили заходи безпеки у конгрес-холі "Президент-готелю" – чотири "рамки", охорона у залі.
На прес-конференції побувала кореспондент "МБ".

Опозиція не дасть заробити на політиці
Юлія Тимошенко заявила, що після призначення нового уряду створено об’єднану демократичну опозицію з парламентських партій, включаючи БЮТ і частину НУ-НС.

– Відомі лідери національно-патріотичного руху та громадські організації – усі вони в одній опозиційній команді. Наші ключові пріоритети і стратегії – захистити усіма можливими засобами незалежність та національну ідентичність нашої держави. Уже сьогодні зазіхають на нашу культуру та єдину державну українську мову, на чесну історію та все, що цінне Україні. Наша стратегія – захист фундаментальних цінностей. Ще одна визначальна мета – збереження курсу України на євроінтеграцію, – зазначила лідер опозиції. – Метання Януковича в різні боки відбувається у якомусь неусвідомленому сум’ятті. Він з різницею у три дні проголошує вступ або у Митний союз, або створення зони вільної торгівлі з ЄС. Але не розуміє, що це два взаємовиключні напрямки. Він оголошує єдиною державною українську мову, а за чотири дні до того – російську. Цінності, які він проголошує, не є ключовими для нього і для тих, хто ним керує. Головна цінність для них – стратегічне майно та надра держави, – усе, на чому можна заробити. Ми будемо дуже чітко стежити, щоби вони свої апетити заробити на політиці не почали реалізовувати, – зауважила Тимошенко.

"Добре, що Партія регіонів зараз – "санітар політичного лісу"
На запитання, яким чином опозиція буде здійснювати заплановане, Тимошенко відповіла: "Будемо боротися усіма політичними методами". Щоправда, не конкретизувала, якими саме. Коли ж із залу перелічили їх – блокування трибуни, мітинги, народні віча, додала: "У тому числі ті, які ви перелічили".

Також лідер опозиції заявила, що планує серйозну роботу з очищення лав партії.

– Я запланувала серйозну роботу зі зміни структури партії та кадрового оновлення команди. Цим я займатимуся особисто, – наголосила Тимошенко. – Вважаю, що наша команда дуже добре підготується до наступних виборів. Ті, хто продається за 30 срібних, завжди були. "Іуди", які будуть бігти за грошима та посадами, завжди будуть. Дуже добре, що зараз Партія регіонів виступає "санітаром політичного лісу" і виявляє усіх цих осіб, які довго у політиці не протримаються. Радію, коли команда очищається.
Ольга ГНІДАН

Яке політичне майбутнє у Тимошенко?
Анатолій КРУГЛАШОВ, політолог, професор, завідувач кафедри політології та державного управління ЧНУ:
Тимошенко претендує бути лідером опозиції. Але їй цю лідерську позицію в опозиції ще треба завоювати. Їй необхідно консолідувати опозиційні сили, які не увійшли у специфічно сформовану або, так би мовити, сумнівно сформовану з точки зору Конституції, "коаліцію сили". Потрібно об’єднати не тим, що вони залишилися поза діючою виконавчою владою, а програмними тезами і конструктивною стратегією опозиції. Ще один момент – це поведінка самої влади. Адже роль опозиції – бути "сторожовим собакою" демократії і "гризти" представників влади за будь-які невмілі, неадекватні кроки. У цьому плані у Тимошенко є величезний досвід. Адже владна команда на чолі з Азаровим поки що настільки еклектична, що приводи для критики у Тимошенко знайдуться.

На перешкоді її завдання перерости з опозиційного лідера у лідера опозиції є не тільки розколотість опозиційних сил, але й відверті "вождівські" амбіції самої Юлії Володимирівни. Ці амбіції зашкодили їй повною мірою здобути перемогу, якої вона так прагнула у президентській кампанії 2010 року. Якщо їй вдасться самокритично вирішити ті недоліки, які існують у її власній політичній поведінці, та запропонувати зрозумілу платформу для інших сил у парламенті, що залишися поза владою, тоді шанси стати лідером об’єднаної опозиції у неї є".

Ігор МЕЛЬНИЧУК,
політолог:
На підтримку народу розраховувати не варто. Заяви, які були виголошені Тимошенко та іншими лідерами політичних сил, які перейшли в опозицію, не містять жодних оригінальних ідей. Це вже у нас було. Тому сутність опозиційної діяльності буде переважно полягати у критиці практично будь-яких дій нинішньої влади. Можливість залучення до цього народних мас є мінімальною. Переважно це будуть люди, які братимуть участь у акціях виключно на платній основі. Щодо єдності опозиції, гадаю, перемога опозиційних сил можлива, якщо усі її представники забудуть про свої образи та об’єднаються заради майбутнього України. Насамперед це частина НУ-НС. Зараз мені імпонує позиція В’ячеслава Кириленка та його "За Україну", а також "Фронту змін" Арсенія Яценюка та Анатолія Гриценка. Заради перемоги об’єднання потрібне. Але викликає великий сумнів, що ці політичні сили його знайдуть. Кожен буде "тягнути ковдру" на себе. Буде боротьба – хто перший опозиціонер".

Ігор БУРКУТ, політолог:
Як правило, опозиція у демократичній країні обирає парламентські методи боротьби. Насамперед це виступи керівників фракцій у парламенті з критикою дій уряду, звернення народних депутатів від опозиції до народу, демонстрації, пікетування, маніфестації – набір усім відомий. Трапляються ситуації, коли опозиція закликає до непокори. Можливі й звернення до світової громадськості та міжнародних організацій. Українська практика породила декілька способів виведення людей на мітинги. Найефективніший спосіб – висунення популярних у народі гасел, коли люди йдуть на мітинг за велінням серця. Проте у нинішньому суспільстві дуже розповсюдженою є політична апатія. А також величезного розповсюдження набув політичний цинізм. Це метод, коли учасникам мітингу за це платять – або грошима, або подарунками. Щоби люди вийшли за велінням серця, нова влада повинна припуститися дуже великих помилок. Без них опозиція не зможе достатньо велику кількість людей вивести на вулиці. І ще питання – що опозиція запропонує людям. Адже протестувати "проти" – одне, а боротися "за" – інше".