Народний депутат Віктор Уколов – один із тих, хто наважувався відкрито обстоювати необхідність об’єднання найбільших фракцій Верховної Ради. Чи змінилися його погляди тепер, після того, як лідер Партії регіонів публічно відмовився від переговорів? Чи наважиться він захищати непопулярну ідею об’єднання після настільки гучного фіаско?
– Після публічної відмови Януковича Ви і надалі дотримуєтеся думки, що мегакоаліцію потрібно було створити?
– Я ніколи не відмовляюся від своїх поглядів через зміну політичної кон’юнктури. Тому й зараз вважаю, що країну потрібно рятувати. Ми перебуваємо не просто перед викликами світової фінансової кризи, ми маємо агресивних сусідів, чиї політичні та економічні інтереси не завжди збігаються з інтересами України. Це об’єктивна реальність. Ті, хто діють в інтересах Росії, мають тільки вітати територіально-політичні розколи всередині України. Ще давні римляни казали – DIVIDE ET IMPERА, тобто "розподіляй і володій". У сучасній енциклопедії вважають, що цей вислів описує принцип управління або впливу, до якого часто вдаються уряди держав, які хочуть підпорядкувати або захопити сусідів. Особливо у разі, якщо сусідня держава складається з різнорідних частин. Римляни вважали, що кращий спосіб захопити її – розпалити ворожнечу між її частинами.
– Перепрошую, але Росія ніби не збирається нападати на Україну?
– Не треба примітизувати ситуацію. Росія справді не збирається на нас нападати за допомогою війська, але Росія має в Україні свої інтереси. Російський бізнес інвестував не одну сотню мільйонів доларів в українські підприємства, Газпром зацікавлений отримати доступ до української ГТС і тим самим зменшити свої витрати на транзит. Зрештою, російські націоналісти чудово розуміють обтяжливість включення до РФ таких депресивних регіонів, як український Донбас, але мати маріонетковий уряд у Києві, а на гірший випадок у Донецьку – вони би не відмовилися. Тож для мене абсолютно очевидно, що припинення чвар між українцями було не в інтересах Росії. Зрозуміло, що найлегше сіяти розбрат чужими руками – тобто через українські олігархічні групи, яких уряд Тимошенко позбавив доступу до українського бюджету.
– Ви маєте на увазі РосУкрЕнерго?
– Я не хотів би, щоби моя улюблена україномовна газета, яку я вже не перший рік передплачую в Києві, отримала багатомільйонні позови від здібних та високооплачуваних адвокатів. У мене все ж таки, на відміну від "Експресу", є депутатський імунітет. Просто повірте на слово, що сучасна ситуація, коли в Україні вже який рік існує політична партія, яку підтримують у чітко визначеному Південно-Східному регіоні, така ситуація є загрозливою і нездоровою для національної безпеки.
– І основний мотив ваших дій – об’єднання України?
– Це одна з важливих цілей у політичному плані. Але були й інші проблеми. Понад 300 антикризових законів уряду "зависли" у Верховній Раді. Постійний саботаж урядових рішень на рівні частини губернаторів областей. Конфлікт повноважень Прем’єра та Президента. Політичне протистояння на два фронти: Президент проти Уряду, Опозиція проти Уряду та Президента. Зрештою, вибори нового Президента без внесення змін до Конституції ці конфлікти не вирішать.
– Ваші опоненти закидають вам кулуарність підпільних домовленостей. Усунення громадськості від обговорення пропонованих рішень.
– Громадськість просто не дочекалася відкритого обговорення. Публічний процес був обірваний на другий день після його початку в партійних фракціях – обірваний через заяву Віктора Януковича. Ще до того опоненти єднання створили довкола процесу змін Конституції туманну завісу несумлінної реклами і чорного піару. Наприклад, будь-який уважний спостерігач не міг не помітити ексклюзивну телепрограму Шустер-Live, де взяла участь Юлія Тимошенко 19 грудня 2008 року. Такі програми є ключовими для висловлення поглядів політиків рівня керівників держави і бувають нечасто. Ще тоді вона чітко і недвозначно заявила, що переговорний процес із ПР восени минулого року був зірваний через маломотивовану вимогу Януковича обирати Президента у Верховній Раді. Таким чином БЮТ від початку був проти виборів Президента в Раді, як і проти пролонгації депутатських повноважень.
– Чому ж тоді Юлія Тимошенко не підтвердила цих позицій, коли лунали звинувачення?
– Тому, що це знову зірвало би переговорний процес. Цього й добивалися опоненти об’єднання країни. Зрештою, так і сталося, бо більшість присутніх на засіданні фракції БЮТ категорично висловилися проти обрання Президента у Верховній Раді. Крім того, Тимошенко, навіть не виносячи на обговорення, відкинула останню вимогу Віктора Януковича – збільшення вікового цензу для кандидатів у президенти до 50 років. Адже такий хід залишив би поза кампанією і Юлію Тимошенко, і Арсенія Яценюка, гарантувавши Вікторові Януковичу безумовне обрання.
– Якщо припустити, що ситуація була повністю режисована, якою є мета таких режисерів?
– Ну, це якраз очевидно. Мета антиукраїнських політтехнологів – вивести у другий тур президентських виборів Фірташовича проти Фірташенюка. Про людське око, Фірташенюк поборсається і почесно програє Фірташовичу. Фінансовий корінь цих політиків виграє все одно. Крім того, Фірташенюк, програвши вибори президентські, отримає блискучу рекламу та перспективу на перемогу в наступних вже парламентських виборах. І знову ж таки олігархічна група, тісно пов’язана із російським виробником газу, буде задоволена.
– А якби повернути час на рік...
– Чи спробували б ми об’єднати Україну знову? Безумовно, спробували би. Бо ми патріоти нашої країни, а бути патріотом – це завжди нелегко. Але, зрештою, ми переможемо, бо це потрібно Україні.

Газета "Експрес", – №81 від 11-18.06.2009