Він був одним із десяти тисяч, вбитих у цій неоголошеній і безчесній війні. Кожна її жертва – неначе маленька історія. Історія життя Леоніда Дергача дійсно унікальна. Батько двох синів, висококваліфікований юрист, кандидат наук і викладач в університеті, котрий полишив роботу та сім`ю, щоби за власним бажанням піти захищати країну. Як відзначила одна з його студенток, його поважали всі без винятку на факультеті. Вона також згадує, що Леонід ставився до кожного зі свої студентів як до рівного. У мирний час він надавав безкоштовні юридичні консультації. А пізніше, вже на фронті так само консультував і військових. Не дивно, що саме там Леонід отримав свій позивний "Академік".
Існує певний символізм у тому, що Леонід Дергач родом із Хотинського району Чернівецької області України, адже саме там розташована відома та давня Хотинська фортеця. У сімнадцятому сторіччі ця споруда у буквальному сенсі врятувала Європу від турецької армії. Через чотири сторіччя Леонід захищатиме свою країну вже від іншої загрози зі сходу. І так само, як Хотин відігравав виняткову стратегічну роль у захисті Європи, таке ж саме значення має й Авдіївка, у котрій Леонід Дергач нещодавно був убитий уламком граду прямісінько у серце.
Лише протягом декількох днів надзвичайних за своїми масштабами бомбардувань у місті Авдіївка було пошкоджено приблизно 150 будинків і вбито близько двадцяти військовослужбовців. Мали місце також жертви і серед мирного населення. Кричущим прикладом цинізму тих, хто обстрілював Авдіївку, був, зокрема, артилерійський обстріл ними місцевого центру гуманітарної допомоги. Але завдяки професійним діям місцевої влади, волонтерів і військових місто не перетворилося на "українське Алеппо". Вся країна брала участь у порятунку Авдіївки.
Ситуація, подібна до тієї, що у Авдіївці, цілком здатна знову повторитися у найближчому майбутньому. Так само, як і те, що такі обстріли можуть відбутися і в інших гарячих точках на Донбасі. Лише днями Авдіївку в чергове було обстріляно, під час чого одного цивільного було вбито та декількох поранено. Також зовсім нещодавно було вбито і трьох українських військових. Це свідчить про те, що ескалація на Донбасі буде продовжуватись, і що російська агресія проти України відбуватиметься і надалі. Також це сигналізує і про те, що агресор знову продовжуватиме обманювати, замітаючи власні сліди та граючи роль миротворця, залишаючись при цьому, насправді, війнотворцем. Він також робитиме спроби нав`язати власні правила, продовжуючи при цьому їх порушувати. Цей війнотворець знову надсилатиме свою зброю, артилерію та "гуманітарні конвої" до іншої держави. Так само як і відправлятиме сотні та тисячі "добровольців", котрі "заблукають" далеко від власних домівок чи "відправляться на канікули" до суверенної країни. Разом із тим, чимало з цих "туристів" знову без будь-яких почестей будуть поховані у безіменних могилах, у той час, коли тіла українських солдат зустрічатимуть зі свічками, квітами та словами "герої". А поки що молода країна продовжуватиме вчитися захищати себе та боротися за незалежність. Шкода лише, що заради цього Україна змушена втрачати найбільш видатних людей на війні, що веде проти неї інша країна, котра людей ніколи не цінувала. А у той самий час двоє маленьких синів Леоніда Дергача змушені будуть вчитися зростати без їхнього батька у світі, в котрому подолати зло не так вже й просто.
Захід поступово прощається з ілюзіями миру в Україні, поки у самій Україні прощаються з найкращими синами та дочками. І дуже хочеться сподіватися, що всі ці втрати не будуть даремними.
Максим КИЯК
Стаття опублікована у газеті Postimees (Естонія) 21 лютого 2017 року. Переклад матеріалу опублікований з дозволу автора.
Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
