Найбільша гордість гімназії №5 цього року – це кабінет біології, який влітку остаточно відремонтували. Тут є комп’ютер, телевізор, DVD-програвач, мультимедійний проектор. Також у кабінеті зроблено євроремонт. Кімнату "прикрашає" і пластмасовий скелет на коліщатках, якого лагідно назвали Мусиком. А в акваріумі плавають різнобарвні рибки.
Кабінет обійшовся у 40 тисяч гривень. Без допомоги батьків тут не обійшлося.
– Кабінет створили за кошти батьків, – розповідає директор гімназії №5 Тетяна МІНАКОВА. – Хоча управління освіти також допомогло – замінили вікна, що досить недешево. У нас є офіційна батьківська організація, яка збирає кошти на потреби школи. Адже коштів, які виділяє держава, недостатньо. Звісно, ремонти у класах також роблять за кошти батьків. Наступні кабінети, які потрібно повністю переобладнати, – англійської мови, музики.
Два туалети – за 86 тисяч гривень
Те, що батьки активно допомагають школам грошима, – не таємниця. Майже у всіх школах міста офіційно створено батьківські організації.
Першою створила таку організацію директор гімназії №2 Тетяна ДУРИЦЬКА.
– "Батьки – дітям" – це добровільна організація, яка у нашій школі існує вже 10 років, – розповідає Тетяна Федорівна. – Ідею я привезла з Києва. Організація діє офіційно, тому потрібно і податки сплачувати. Зате це зручно тим, що ми звітуємо перед батьками за кожну копійку. Без допомоги батьків гімназії довелося би дуже сутужно. Держава обіцяла нам вікна замінити, але й досі цього не зробила. Доведеться замінювати за власні кошти. За допомогою батьків ми протягом року відремонтували підвал, роздягальні, туалети. На це все знадобилося 200 тисяч гривень.
Більшість батьків розуміє ситуацію, і вже спокійно її сприймає.
– Суму внесків ухвалює батьківська конференція, яка відбувається не рідше разу на рік, – розповідає голова батьківської організації Лариса ВОРОПАЙ. – Ми звітуємо перед батьками про все – починаючи від крейди і канцтоварів. Документи переглядає ревізійна комісія, яка складається мінімум із трьох-чотирьох батьків. Можна сказати, ми платимо за все, навіть за оренду землі, на якій знаходиться гімназія. Єдине – хіба що не виплачуємо вчителям зарплатню. Та й то – щоби провести уроки російської мови, доплачуємо вчителеві, бо учнів для вивчення цього предмета небагато. Так само платимо і за спецкурси для учнів старших класів. Окрім того, найкращим учням школи вручаємо невеликі заохочувальні премії від п’яти до 300 гривень. Відремонтували ми і гардероб, який постійно затоплювало через те, що він знаходиться у напівпідвальному приміщенні.
Цього року ми вирішили зробити ремонт туалетів у молодшій школі. Треба придбати труби, унітази, умивальники, крани, плитку, перегородки, замінити вікна. Згідно з кошторисом, це нам обійдеться у 86 тисяч гривень. Але на все не вистачає грошей. Я й так уже економлю кожну копійку. Наприклад, вчитель біології попросив батьків встановити огорожу довкола клумб, але ми не поспішаємо – є чимало важливіших витрат. Цього року батьківська конференція постановила здавати по 50 гривень з кожного щомісяця. У гімназії – приблизно 500 учнів. Внески добровільні. Якщо хтось у скрутному матеріальному становищі, пише заяву, що протягом певного часу не буде здавати кошти.
– Без допомоги батьків школи не вижили б, – переконана пані Лариса.
На подарунок вчительці –
по 100 доларів
Що потрібно школі, кажуть і вчителі. Проте батьки не завжди підтримують це.
– Вчителька запропонувала купити для учнів молодшої школи килим, щоби вони могли гратися на підлозі, – розповідає батько другокласниці однієї зі шкіл Олег. – Але, на нашу думку, це було не потрібно. Через місяць цей килим був такий брудний, що моя донька, поповзавши по ньому, підводилася із чорними колінами.
– Коли моя донька пішла до першого класу однієї з гімназій, батьки скинулися по тисячі гривень на ремонт класу, – розповідає чернівчанка Наталія. – Придбали нові парти, вирівняли стіни та підлогу, постелили лінолеум.
А від чернівчанки Тетяни, яка привела доньку до ще однієї елітної гімназії, вимагали 250 гривень на ремонт та 150 гривень за… літні місяці.
– Мені пояснили, що доньку зараховано на навчання ще на початку літа, тож потрібно заплатити за літні місяці, – обурюється пані Тетяна. – Гімназія ця начебто хороша, але чи потягну я навчання доньки… Там у коридорах такі ремонти, яких у мене вдома немає.
Проте іноді у надмірному витрачанні коштів винні й самі батьки.
– Немає гіршого, коли у батьківському комітеті знаходиться кілька матусь, які починають вигадувати казна-що, – каже батько шестикласника Юрій. – Наприклад, чув про випадок, коли батьки вирішили облаштувати дітям, учням молодшої школи, вбиральню просто у… класі. Вони були готові витратити на це чималі гроші, але цього не дозволили технічні умови. А інші батьки вирішили зібрати вчительці на день народження по 100 доларів.
"Євроремонти та коркові панелі зовсім не обов’язкові"
З тим, що без допомоги батьків школам було би скрутно, погоджується і заступник начальника міського управління освіти Людмила СІРКО. Хоча з міського бюджету, за її словами, також виділяють кошти на захищені статті (комунальні платежі, зарплату), а також капітальні ремонти, наприклад, покрівель. Щоправда, цього року коштів на капітальні ремонти немає, тому розпорядилися робити лише поточні ремонти.
– Батьки допомагали школам завжди, – каже Людмила Орестівна. – Зараз у кожній чернівецькій школі та великих садочках є офіційні батьківські організації. Іноді ми звертаємося до них по допомогу. Але нікого не змушуємо здавати гроші. Завжди пояснюємо батькам, що кошти можна вносити добровільно і не треба боятися, що у разі несплати грошей до їхніх дітей зміниться ставлення.
Але батькам не обов’язково облаштовувати класи, наче кімнати у будинку. Наприклад, якщо немає зайвих грошей, можна обійтися і без жалюзі та повісити штори. Головне – щоб у класі було тепло, світло, охайно, затишно. А коркові панелі та євроремонти – це вже зовсім не обов’язково.
Галина МАРКІВ
