Чернівецький професійний ліцей автомобільного сервісу готує фахівців зі спеціальностей, необхідних для транспортного розвитку регіону та України. Випускники закладу не замислюються про те, де їм працювати, адже ще до закінчення навчання їх розбирають роботодавці. Нині саме кваліфікованих робітничих спеціальностей не вистачає на буковинському ринку праці.
Окрім основної спеціальності, учні освоюють і додаткові
– Ми працюємо за новими державними стандартами професійно-технічної освіти, – розповідає Галина ЯГНИЧ, заступник директора з навчальної роботи. – Діти, які прийшли на навчання після дев’ятого класу, отримують у ліцеї атестат про повну середню освіту і диплом кваліфікованого робітника. Також наші учні мають право отримати права водія автотранспортних засобів категорій B, C і працювати водіями. Адже вакансій водіїв багато, а працівників не вистачає.
Затребувані на ринку праці також рихтувальники кузовів, зварювальники. Ці спеціальності взаємопоєднувані. Наприклад, рихтувальникові, окрім своїх навичок, потрібно знати роботу зварювальника, особливо для роботи на автоматичних і напівавтоматичних машинах зварювання. Тому ці знання студенти здобувають паралельно.
У ліцеї навчаються переважно хлопці, дівчата вступають до закладу дуже рідко. Пані Галина пригадує, що п’ять років тому у них навчалася дівчина з метою створити власний бізнес. Тепер вона має власну мережу автозаправок і сервісних центрів.
На робітничі спеціальності – конкурс
П’ять років тому в ліцеї ввели нові професії.
– Ми здійснили дослідження і дійшли висновку, що газифікація населених пунктів області потребує кваліфікованих робітників у галузі монтажу та ремонту газового устаткування, – розповідає Галина Ягнич. – Там, де зараз відбувається газифікація, фахівців не вистачає. Маємо дуже багато замовлень від роботодавців, адже готуємо тих спеціалістів, яких вони потребують. Тому всіх наших учнів працевлаштовано. А 20-25% випускників продовжують навчання у вищих навчальних закладах.
– Спочатку практичні заняття проводять у нас в майстернях-лабораторіях, – розповідає Іван МОСКАЛЮК, старший майстер ліцею. – А вже після закінчення другого курсу відправляємо студентів на підприємства. Зазвичай практику вони проходять на великих підприємствах й у приватних підприємців, які виготовляють ковані вироби. Автослюсарі з ремонту автомобілів практику проходять у приватних сервісних центрах.
– Співпрацюємо з сервісним центром "Ніко". До речі, генеральний директор цього підприємства – наш учень, – продовжує Галина Ягнич. – Звичайно, навчальний заклад модернізує технічну базу, але все одно ми не можемо йти в ногу з сучасними вимогами. Адже матеріальна база освітньої галузі фінансується недостатньо. А на приватних підприємствах ми ознайомлюємо учнів з інноваційними технологіями.
На тих підприємствах, де учні проходять практику, часто вирішуються і питання майбутнього працевлаштування. Все залежить від того, як студенти себе зарекомендують.
Навіть за нестабільної економічної ситуації в країні цього року охочих навчатися в ліцеї більше, ніж заклад може набрати.
– Набір учнів проводимо, працюючи з дітьми і батьками, – зауважує пані Галина. – Хочемо переконатися, що дитина свідомо прийшла до нас на навчання.
– Пішов сюди навчатися, бо мав інтерес до цієї професії – з дитинства допомагав дядькові ремонтувати авто, – розповідає Михайло ХРАПКО, студент першого курсу. – В майбутньому хочу відкрити власну автомайстерню. Можливо, запрошу друзів із групи працювати разом.
Яна ЯЩЕНКО
Коментар
Людмила БЕРЕЗОВСЬКА,
директор Чернівецького міського центру зайнятості
– Потреби ринку праці завжди залежать від того, яка промисловість у регіоні розвинена. У Чернівцях це переважно легка промисловість. І є потреба в кваліфікованих робітничих спеціальностях. Наприклад, потрібні швачки для швейних фабрик, електрогазозварювальники для будівництва, великих підприємств і приватних фірм. Також затребувані в Чернівцях автослюсарі, ковалі, фрезерувальники, токарі. Якщо говорити про фахівців із вищою освітою, то роботодавці зацікавлені в інженерах із технічною освітою, але вузької спеціалізації. Звичайно, багато батьків хочуть, щоби їхні діти навчалися в Чернівцях і потім тут працювали. Але, на жаль, підхід такий: дітей віддають навчатися на престижні, але не затребувані роботодавцями, факультети, вважаючи, що через п’ять років ситуація на місцевому ринку праці може змінитися. Насправді за ці роки кардинальних змін не відбувається. А коли діти йдуть навчатися в училище, вони ще під час навчання знають, де працюватимуть. Нині молодь, яка отримала кваліфіковану робітничу спеціальність, захищена від безробіття, оскільки затребувана на ринку праці. (М. Карасьова)
