Про шкільні підручники, нового міністра освіти та логічність української мови ми поспілкувалися із професором Київського міжнародного університету, завідувачем кафедри слов’янської філології і загального мовознавства Іваном ЮЩУКОМ.
– Іване Пилиповичу, порадьте, як досконало опанувати українську мову?
– Щоби вивчити українську мову, треба нею багато розмовляти, читати художню літературу, газети. Зараз ми мало читаємо, книги замінив телевізор. Та ще й, на жаль, мова по телевізору не завжди досконала. Дубляжі не на такому високому рівні, як це мало би бути.
Взагалі українська мова серед слов’янських є однією з найлегших, тоді як російська – одна з найважчих. У ній "одно пишем, другое подозреваем". Наприклад, росіяни пишуть "молоко", а вимовляють "малако". А у нас все дуже логічно, через це математикам навіть легше вивчати українську мову. А все це тому, що наша мова тисячоліттями розвивалася в головах людей. Усе системне у ній залишалося, а позасистемне відсіювалося. А остаточно українська мова сформувалася в Запорізькій Січі. Адже туди звідусіль сходилися енергійні, мислячі молоді хлопці. Чимало з них ходило по світах, закінчило Києво-Могилянську академію. І кожен вносив щось своє. Січ була тим казаном, у якому наша мова "варилася". Постарівши, козаки поверталися до рідного села, їхні слова переймали односельчани. Так потроху вдосконалювалася наша мова.
– Чи подобаються вам шкільні підручники з української мови?
– У школі немає системи викладання, у поданні матеріалу – хаос. У підручниках насамперед має бути логіка. На жаль, цього не розуміють автори підручників і пишуть таке, що діти мало що з того розуміють і просто завчають правила.
– Якої ви думки про нового міністра освіти?
– Дмитрові Табачнику не місце в освіті з його, сказав би, фашистськими поглядами на українську мову та народ. Дві мови нікого ніколи не об’єднували. Ніхто нічого не має проти російської. Але всі повинні розуміти одну мову – державну. І закони мають складати однією мовою. Адже не можна ідентично перекласти текст з однієї мови на іншу, кожне слово має свої відтінки значення. І якщо один і той самий закон буде українською і російською мовами, кожен його зможе тлумачити по-своєму. Наприклад, в українській мові є слова "суспільний" і "громадський". А у російській – лише слово "общественный". І як його перекласти?
Запровадити другу державну мову, гадаю, хочуть для тих чиновників, у яких настільки мало "олії" в голові, що вони не можуть вивчити українську мову. Українці всі двомовні. Якщо до мене хтось звернеться: "Извините, я не понимаю", – я відповім: "Хорошо, я объясню на русском языке". То я розумію російську, а вони українську, бачте, – ні. І це ставить питання про їхній інтелектуальний рівень.
– А що має бути стимулом для вивчення рідної мови?
– Насамперед треба підвищити її престиж. А держава поки що нічого для цього не зробила. Усі кіоски завалені російськомовними виданнями. Навіть екс-президент Віктор Ющенко, який говорив прекрасні слова про те, як він підвищить престиж рідної мови, не зробив нічого. Через те його і "пішли". Наведу приклад з історії. Коли гетьманом став Павло Скоропадський, у всіх кіосках почали продавати українські газети. Хоча сам Скоропадський був російськомовним.
Г. Марків
