Максим Опанасенко, бюро журналістських розслідувань "Свідомо" для "МБ"

"На тестових завданнях абітурієнт лише розставляє "галочки" і насправді може нічого й не знати. А справді талановиті діти можуть просто розгубитися і погано пройти тестування".

Так віце-прем’єр Володимир Семиноженко обгрунтовує повернення вступу до вузів через екзамени – а не лише за результатами тестів, як було в останні два роки.

Проти цього висловилася більшість українців, які вважають, що іспити – це корупція.
Чи можливо тестувати так, щоби було видно здібності абітурієнтів? "Свідомо" запитало про це Олександра Ляшенка, академіка-секретаря відділення загальної середньої освіти Академії педагогічних наук. Його вважають найбільшим спеціалістом у тестах в Україні, він очолював групу, яка вигадала, як тестувати здібності.

– Ректори університетів скаржаться, що через тестування, які зараз проводять, не можуть розгледіти "своїх" студентів.

– Розмови про пошук "свого студента" почав ректор КПІ Михайло Згуровський, і я це можу легко пояснити. Раніше вони обирали "свого" студента за допомогою довузівських курсів. Тоді діти, які їх закінчували, складали вступні іспити заздалегідь і проходили на навчання раніше за всіх. Це обирання "своїх" за пільгою – людина платить гроші, ходить на курси і стає студентом.

З цього і почалися розмови, що зовнішнє незалежне оцінювання не дає змоги розгледіти абітурієнта, впевнитися, що він підходить для цього факультету чи вузу загалом.

– А тестування здібностей допоможе цьому?

– Ці тестування визначають загальну компетенцію. Не спеціальну чи вузькопрофільну, а загальну. Тобто, не важливо, куди піде навчатися абітурієнт. Якщо він успішно проходить це тестування, значить у нього є здібність до самого процесу навчання, можливість адекватно отримувати і накопичувати знання – не важливо, які.

В Америці є такі тести – SAT (Scholastic Assessment Test – "тест шкільних здібностей") – вони обов’язкові для вступу в усі найпрестижніші університети. Тому що не завжди важливо, що ти знаєш. Важливо, чого ти можеш навчитися.

І якщо проводити такі тестування разом із зовнішнім незалежним оцінюванням, можна повноцінно оцінити знання і здібності кожного абітурієнта.

– Можете навести приклад?

– Ось:
Який кут утворять стрілки годинника, якщо час – 14.55?
а) 90;
б) 100;
в) 105,5;
г) 117,5;
д) 120.

– І яка правильна відповідь?

Варіант г. Коло має 360 градусів. На годиннику – 12 поділок. Значить градус між двома сусідніми поділками дорівнює 30. (360:12 = 30). Якщо на годиннику 14.55, то до 120 градусів не вистачає зовсім трішки. Це трішки – 30 градусів:12 позначок = 2,5 градуса. 120-2,5 = 117,5.

В цьому завданні треба вміти тільки ділити і логічно думати. Якщо людина справляється з такими завданнями, значить її можна навчати складних математичних правил.

– А ви знаєте позицію нового міністра освіти щодо можливості тестувати здібності?

– Ні, жодних намірів Дмитра Табачника з приводу цих тестів я не знаю. Ми працювали з Іваном Вакарчуком, він володів цією інформацією, і можна було передбачити його дії.

А зараз мені потрібно йти до Табачника і розповідати, що це таке і для чого ми його розробили. Яка буде його реакція – не можу уявити.

– А яким був план, затверджений Вакарчуком?

– Ми підготували перший варіант тестів і апробуємо його в чотирьох провідних університетах – Харківському, Донецькому, Львівському, Київському. Цей етап закінчується у вересні цього року. На другому етапі ми будемо випробовувати ці тести ширше – на 200 учнях і 200 студентах-першокурсниках. Ми хочемо перевірити, наскільки їх компетентність відрізняється від учнів. Якщо різниця не суттєва, значить тест працює нормально. Якщо суттєва – тест не придатний і доведеться його вдосконалювати.

2012 року – на останньому етапі – виходимо на регіональний масштаб. До цього ми вже повинні запропонувати повністю всю технологію цих тестів.

– Чому саме 2012-го?

– Цього року через 12-річне навчання у школах абітурієн­тів-випускників не буде. Будуть вступати ті, хто закінчив школу раніше. І власне, цей тест розрахований саме на випускників минулих років.

– А чим погано повернутися до іспитів?

– Що таке екзамен? Це суб’єктивна оцінка – хто би і що не робив. Оцінка, яка переважно виражає ставлення викладача до тієї чи іншої дитини. Буде оцінювати цю дитину інший викладач – буде інша оцінка.

Я колись зробив експеримент. Контрольну роботу свого студента дав на перевірку своїм колегам. І діапазон оцінок був від трійки до п’ятірки за п’ятибальною шкалою. Одна й та сама робота! Ось вам і різниця. Так само і під час вступу.

І справа зовсім не в корупції і навіть не в хабарах. Тут зовсім інше.

Чим вирізняється тестування? Це засіб, який дозволяє вимірювати знання. На звичайному іспиті ти витягуєш білет – знаєш не знаєш, якось відповідаєш. Можеш сподобатися викладачеві, він поставить гарну оцінку. Ні, тоді буде погана оцінка. А завдання має бути завжди однозначне – я або знаю, або не знаю – третього не дано.

– Скільки грошей було витрачено на розробку тестування здібностей?

– У нас не було фінансування. За винятком запрошення експертів із США. Ми провели п’ять семінарів і, власне, отримали кошти тільки за переїзд, харчування і проживання гостей. Жодної зарплатні чи гонорарів ніхто із нас за розробку цих тестів не отримує. Це люди-ентузіасти.

Нам і не потрібна жодна фінансова підтримка. Нам потрібно лише, щоби викладачів, які працюють над розробкою тестів, ректори їхніх навчальних закладів відпускали на семінари. Вони тривають зазвичай тиждень, і для вчителів є великим навантаженням проводити вранці лекції, а вдень їхати на семінар. 

З історії

Cистему тестування здібностей почали створювати у США 1924 року. Тоді солдати поверталися з війни, і виникла проблема з їхнім навчанням у вузах.
Було утворено College Board – раду ректорів найбільших університетів США, яка 1926 року закінчила розробку SAT (Scholastic Assessment Test – "тест шкільних здібностей") – тест загальних здібностей. Він повинен був перевіряти не знання вступника в тій чи іншій галузі, а потенціал абітурієнта, його можливість швидко вчитися, отримувати і засвоювати знання і ефективно застосовувати їх на практиці.
Тести SAT за весь час існування зазнали мізерних змін і на сьогодні є обов’язковими під час вступу у найпрестижніші американські вузи – Гарвард, Прінстон, Єль.
Рішення розробити такі плани в Україні прийняв міністр освіти та науки Іван Вакарчук. 29 січня 2009 року, згідно з наказом МОН, створена робоча група. Основне завдання – дослідити міжнародний досвід і створити подібні тести в Україні.