Фото: the-village.com.ua
Проблему булінгу українських ЛГБТ-підлітків правозахисники називають однією з найгостріших у державі. Суспільство не готове говорити на цю тему всерйоз, а освітні заклади намагаються не помічати цієї проблеми.
Як вирішити проблему цькування українців через їхню приналежність до ЛГБТ, та яка ситуація із цим у Чернівцях?
"Цькували тих, хто одягався дивакувато"
Олена Григоряк – відкрита ЛГБТ-активістка з Чернівців. Вона розповіла, що початок формування її сексуальної орієнтації відбувся ще в її юному віці.
"Все почалося ще в садочку, – каже Олена. – У мене було відчуття, що мені дуже подобається те, як до мене ставляться виховательки. Мені було приємно і добре, відчувала приємне відчуття єднання з виховательками. Наступний період в життя був шкільним. Я спілкувалася з усіма однокласниками без перебору. Але з хлопцями якихось романтичних стосунків не було. Я не відчувала нічого до них. Десь у старших класах я помітила, що в мене виникла ситуація, коли моя однокласниця підійшла до мене… У мене виникла якась ситуація, через яку я засмутилася. Вона до мене підійшла, і спитала, чи мені сумно. Вона проявила якусь таку турботу. І ця турбота в той момент мені видалась дуже приємною. Тоді я зрозуміла, що саме до цієї однокласниці у свої 15 років я відчуваю перші почуття любові. Це було перше почуття, яке я точно можу назвати глибоким і сильним".
Пізніше стосунки Олени з однокласницею припинилися.
"Вона сказала мені, що не хоче більше такого спілкування. І вона взагалі не зрозуміла, що це було. Мовляв, її щось там "накрило", навіяло. Загалом вона відштовхнула від себе поняття любові жінки з жінкою. Після того ми припинили з нею спілкуватися", – сказала Олена.
У той період, каже чернівчанка, ще не було соцмереж, де люди могли би об’єднатися в групи за інтересами. Тож знайти однодумців та спілкуватися на тему ЛГБТ в Чернівцях було складно. У школах та інших навчальних закладах також не було прийнято говорити про це відкрито. Щоправда, каже Олена, із жорстокими випадками булінгу в місті їй не доводилося стикатися.
"У школі є подібна до суспільства модель – коли ти багатий і красивий – тоді все тобі стелиться, і всі люб’язні та прихильні, – каже Олена. – Або ж ти не дуже заможний чи заможна, і ти змушений економити та не надто престижно виглядаєш… Булінг на підставі фінансово-соціального статусу в нас був. Не можу сказати, що там прямо били "слабших". Ні! Можливо, через те, що школа у нас була адекватна".
Що ж до булінгу через приналежність підлітків до ЛГБТ, то, яка каже Олена, він існував у формі насмішок, глузування та кепкування.
"Таких дітей у нас могли цькувати, висміювати, вживати щодо них некоректну лексику. Це також могло стосуватися людей, які виглядали досить дивакувато. Наприклад, я не дуже полюбляла шкільну форму чи класичний одяг. Чи якийсь жіночий одяг – він не був мені притаманний постійно. Мені просто подобався "вільний стиль" – зручний одяг. І була ситуація, коли хлопці запитували мене: "Ой, Лєн, слухай… То ти хлопець… Ти будеш одружуватись, чи виходити заміж?". Такі репліки могли бути… Я гадаю, що це могло бути щось більше жартома. Але разом з тим, оці фрази щодо "заміж" чи "одружуватись" – отаке було. І це дуже мені запам’яталося. Певним людям з класу було важко зрозуміти, чому я виглядаю трохи інакше", – розповіла Олена.
"Часом були бійки, – продовжує вона. – І мені доводилося ставати на захист когось. Також могла отримати невеличких стусанів. І мені також казали: "Ти що, хлопець – лізти у бійки?".
"Зараз не на часі"
Громадська організація "Терго" у 2019-20 навчальному році провела анонімне опитування ЛГБТ-підлітків щодо булінгу через їхню сексуальну орієнтацію. Результати дослідження шокують, каже керівниця організації Олена Глоба.
Згідно з цими даними, 43,46% ЛГБТ-дітей почували себе у небезпеці в школі через свою сексуальну орієнтацію. 59% стикаються із словесними образами та цькуванням. А 29,44% – з легкою формою фізичного насильства (на кшталт штовхання). І 13,2% – з фізичними нападами.
"В Україні питання булінгу щодо представників та представниць ЛГБТ-спільнот стоїть дуже гостро, – каже Олена Глоба. – Суспільство має про це говорити. Особливо у школах, де багато працює вчителів радянського типу мислення. Бо ж у радянському світі гомосексуальність була злочином, за який карали тюремним строком. У гетеросексуальному суспільстві вони вважали, що це – злочин. На жаль, у нас дуже гомофобне суспільство. Приходять тато втомлений, голодний, злий… І коли, не дай Бог, дитина щось скаже про ЛГБТ чи про парад, реакція чоловіка буде дуже-дуже негативною. І ось цей негатив дитина несе в школу...".
"У школах вчителі розгублені, – каже Олена. – Ми зараз проводимо тренінги з толерантності, зустрічаємо цих вчителів... У мене шок після нашої роботи в Києві. У столиці – відкрито гомофобні вчителі. Як ми можемо говорити про інші міста? Адміністрації шкіл на нашу пропозицію провести тренінги щодо цієї теми, відповідають нам: "Ой, не на часі. Зараз так важко, ви що...".
"Завжди знайдуться ті, кому щось "не підійде"
Як має себе поводити в житті хлопець чи дівчина, щоб не стати об’єктом цькування через свою "інакшість", та як правильно пояснити суспільству, що нетерпимість щодо ЛГБТ-представників – це дискримінаційно і нецивілізовано? Про це ми поцікавились у психологині Марії Григоряк.
"Важко говорити про те, як не стати об'єктом цькування, бо коли ми торкаємось теми цькування, то маємо розуміти, що справа не в жертві, а в тому, хто цькує. Як би людина не хотіла уникнути цькування і наскільки безпечно чи нормативно вона себе не поводила б, завжди можуть знайтись ті, кому її поведінка "не підійде". Щодо того, як змусити інших людей поважати тебе, я поради дати не можу, бо тут мова йде про примус. Але я знаю, що повага до себе будь-ким, починається із себе, із прийняття своєї гідності, своїх кордонів і усвідомлення того, що ніхто не має права посягати на твою безпеку чи застосовувати до тебе насильство в будь-якій формі. Гадаю, що універсального рецепту немає, бо в кожної людини свої причини нетерпимості. Загалом важливо говорити про це те, що нетерпимість, заклики до насилля, осуд через "інакшість" - це не ок. У цивілізованому суспільстві будь-яка людина має право на свою думку і ставлення, до того моменту допоки це не стосується порушення безпеки, прав та гідності іншої людини".
Що каже держава?
Згідно Цілей Сталого розвитку ООН на період 2016-2030 років, школа повинна бути інклюзивною у тому числі до ЛГБТ-учнів.
Про забезпечення якісної освіти без булінгу Україна має постійно звітувати міжнародним партнерам.
Директорат інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України у відповідь на запит повідомив, що в Україні 18 грудня 2018 року прийнятий закон щодо протидії булінгу (цькуванню).
Згідно цього закону, якщо буде доведений факт булінгу, вчинений малолітньою або неповнолітньою особою по відношенню до інших учасників освітнього процесу, то це тягне за собою:
накладення штрафу на батьків чи осіб, що їх замінюють від 850 до 1700 гривень;
або громадські роботи на строк від 20-ти до 40-ка годин.
Цікаво, що якщо директор школи не повідомить поліцію про випадки булінгу, то також може заплитит штраф від 850 до 1700 гривень або отримати виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20% заробітку.
Також МОН на початку 2019 року було розроблено і надіслано органам управління освітою рекомендації щодо застосування в школах антибулінгового закону.
У відкритому доступі на сайті Міносвіти створений електронний банк інструментарію для шкіл "Протидія булінгу", де міститься перелік громадських організацій, які займаються цією темою, а також корисні посилання щодо антибулінгу.
МОН також уточнює, що у школах має працювати практичний психолог закладу освіти, який розробляє та впроваджуе розвивальні, корекційні програми навчально-виховної дяльності з урахуванням індивдуальних, гендерних, вікових особливостей школярів.
Відтак, за словами Міносвіти, практичні психологи надають психологічну допомогу всім учням, у тому числі й школярам з числа ЛГБТ, у межах своїх повноважень.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram