Платити потрібно й за те, щоби віддати дитину до першого класу. Можливо, серед батьків і є незадоволені, але вони здебільшого мовчать – бо хтозна, як протест позначиться на ставленні до їхньої дитини?
У гімназіях "тарифи" вищі, ніж у школах
– У гімназії навчається троє моїх дітей, – розповідає Іван, член ініціативної групи батьківського комітету однієї з гімназій. – Цього року моя дитина пішла до першого класу. І ось зібрався батьківський комітет. Учителька культурно виходить із класу. Голова батьківського комітету підводиться й оголошує, що в класі потрібно зробити ремонт. Впевнений, що перед цим він поговорив з учителькою і про ремонт сказала йому вона, а їй – керівництво школи. Батьки порадилися, скільки потрібно грошей на ремонт, і вирішили кожен здати по тисячі гривень. Цікаво те, що деякі багатії, які їздять на джипах, зробили довідки, що ніде не працюють, і ухилилися від сплати цих коштів. А іншим довелося платити, у тому числі й мені. Бо якщо не заплачу, у дитини, можливо, проблем і не буде, але батьки косо на мене дивитимуться, а якась мамуся не втримається і скаже все, що думає з цього приводу. Щоправда, попередніми роками, коли до гімназії вступала ще одна моя дитина, батьки звільнили мене від сплати за ремонт через те, що в мене багато дітей. Я розумію, коли справді потрібно робити ремонт, але класи в гімназії в нормальному стані. Також щомісяця ми сплачуємо за дитину так звані добровільні внески в розмірі 50 гривень. Вважаю, потрібно пильно стежити за тим, куди йдуть сплачені батьками гроші.
– Торік батьки вирішили зібрати по тисячі гривень із кожного на ремонт, – додає мати першокласника Інна. – Одна мати була проти, заявила, що вистачить і 500 гривень. Кілька батьків її начебто підтримали. Але зрештою виявилося, що всі здали по тисячі, лише ця жінка – 500. Тож їй довелося донести півтисячі.
Батьки погоджуються, щоби не зашкодити дітям
– Нам сказали, що в школі з’явилося нове приміщення для занять і його потрібно відремонтувати, – розповідає мати першокласниці Тетяна. – Зокрема зробити підвісну стелю зі світильниками, побілити стіни й освіжити підлогу. Поки що ми вирішили скинутися по 200 гривень, а потім ще донесемо. Деякі батьки, які не мають грошей, погодилися власноруч зробити ремонт.
– Два роки тому наша дитина йшла до першого класу, і ми заплатили 350 гривень за ремонт класу, – пригадує чернівчанин Олег. – Формально все виглядало так, начебто батьки самі вирішили дати ці гроші, але насправді, зрозуміло, все було з подачі адміністрації школи. Батьки не заперечують, бо побоюються, щоби потім це не позначилося на ставленні до їхньої дитини. Хоча часом трапляється, що батьки самі вирішують щось придбати для школи. А ще ми кожні півроку платимо по 80 гривень на всілякі дрібні речі – крейду, мийні засоби тощо. Відомий випадок, коли кілька років тому в одній зі шкіл майстер, який робив ремонти, був родичем когось із керівництва , при цьому удвічі завищив ціну за ремонт. А ще групи продовженого дня. Моя дитина займається дві години на день у групі, і ми платимо вчительці 10 гривень за заняття. Це приблизно 20 занять, виходить, що з кожного учня вчителька за місяць отримує 200 гривень. Тож у середньому витрачаю на шкільні потреби дитини 400-500 гривень на місяць.
– У нас такого немає, – заявили в одному з навчальних закладів. – Максимум, що можемо зробити – косметичний ремонт класів.
– Так, ми збираємо гроші з батьків, – зізналися в одній із гімназій. – А що робити? Нам потрібно оновити комп’ютерні класи, і грошей на це держава не дасть. Комп’ютери в нас начебто є, але вони такі старі, що за ними неможливо працювати. А хочеться, щоби сучасна техніка була в кожному класі. Що вже й казати про кабінет хімії, у якому немає ні реактивів, ні обладнання, навіть води. Тому мусимо опиратися на допомогу батьків.
Начальник міського управління освіти Василина МАЛИШЕВСЬКА категорично заявляє: вимагання з батьків грошей на потреби школи – протизаконне.
– Видано наказ про заборону дорогих ремонтів у школах, – запевнила Василина Семенівна. – І ми рекомендуємо батькам не здавати грошей. Якщо в школах у них вимагають кошти – нехай звертаються до мене за телефоном 3-63-34. Але при цьому потрібно назвати школу. Бо зазвичай батьки скаржаться на побори, але школу називати не хочуть – бояться за дітей. А що я в такому разі можу зробити? Нам стало відомо про великі суми, які здавали батьки в гімназії №4. Ми розмовляли з директором, і він перед батьківським комітетом заявив, що цього року жодних грошей здавати не потрібно. Адже там уже навіть панелі з корку зробили. Навіщо школі такі дорогі панелі? Якщо ж батьки бачать, що потрібно щось підремонтувати, вони можуть скласти невелику суму грошей, але тільки за бажанням. Бо справді цього року в сфері освіти профінансовано лише захищені статті (зарплату, енергоносії, медикаменти тощо). Але капітальні ремонти, спорудження санвузлів, відновлення спортзалів – за все це маємо дбати самі. Щодо груп продовженого дня, яких у місті 91, то вони оплачуються державою, і батьки не мають за них платити. Ну, а гроші, які збирають школи щомісячно – це добровільні внески. Чи вносити їх, вирішують самі батьки.

Скільки коштує першокласник(середня ціна в гривнях):
внесок на ремонт – від 500 до 1000;
щомісячний внесок
(у гімназіях) – від 50;
канцтовари – 130;
рюкзак – 30-225.
Шкільна форма:
для дівчаток – від 200;
для хлопчиків – від 175;
спортивні костюми – від 200.