В Івано-Франківському регіональному центрі оцінювання якості освіти, який відповідає за тестування у Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській та Закарпатській областях, зараз відбувається перевірка бланків із тестовими завданнями. Потрапити до закритої частини центру можуть лише його працівники. Кореспондент "МБ" стала єдиним представником чернівецьких ЗМІ, хто мав нагоду побувати там.
Заходимо на територію центру, що на вулиці Степана Бандери, 1. Піднімаємося ліфтом. Директор центру Богдан ТОМЕНЧУК пропонує одній із нас спробувати вийти з ліфта. Але дівчину чекає розчарування: вихід із ліфта заблокований броньованими дверима, відчинити які може лише директор та кілька працівників центру. Заходимо до приміщення на 11-му поверсі. Коридор захищений залізними дверима, за якими знаходиться комп’ютер. До нього підключено усі 22 відеокамери спостереження, встановлені на поверсі, і на моніторі охоронець спостерігає за усім, що робиться у приміщенні. А далі – надійно захищений вхід у наступне приміщення з великою кількістю кімнат. Наприклад, у одній із них зберігаються контейнери з бланками відповідей, як перевірених, так і неперевірених. Пізніше їх відправляють до центрального офісу. "У ці двері без електронного ключа не ввійдете, а електронний замок фіксує, хто і о котрій годині заходив. Щоби винести усі ці бланки на 11-ий поверх, ми створили спеціальні коляски-заїзди", – коментує Богдан Томенчук. А ось ми заходимо у кімнату, де знаходиться кілька працівників центру, які сидять за комп’ютерами і підносять кожен бланк із відповідями до сканера. "Тут відбувається так звана первинна обробка", – пояснює директор. "Ми лише вносимо дані у комп’ютер, навіть не знаючи, хто автор роботи, адже тут немає прізвищ, лише штрих-коди, – запевнила працівниця центру Олена КОЗЮК. – Перевіряє ж роботи комп’ютер. Він не може помилитися. Творчі завдання перевіряють викладачі".
"Загалом у нашому центрі працює по 20 людей у чотири зміни, тобто разом 80. Через це за нами ніколи немає затримки, працівники у нас не перенавантажені. Усіх своїх працівників ми відбирали за жорстким контролем. Перевіряли, чи немає у них родичів, які цього року проходять тестування. Ми відбирали тільки найкращих студентів-комп’ютерників. Вийти на вулицю з приміщення вони можуть лише з дозволу старшого зміни, час виходу та входу фіксується", – каже директор центру.
"А ця штука запам’ятовує за хвилину 200 листків тексту, – провадить далі Богдан Томенчук, показуючи на пристрій, схожий на коробку. – Це дуже дорогий пристрій. У цій кімнаті здійснюється верифікація…"
– Верифікація – це упевнення в тому, що ми маємо саме те, що написали учні, – пояснює працівник центру, провідний спеціаліст у сфері інформаційних технологій Олександр МИСАК. – Іноді учасник тестування міг поставити замість хрестика помарку чи ще щось. А люди, які здійснюють верифікацію, пункт за пунктом перевіряють усі ці відмітки. Ось це – (вказує на пристрій – ред.) –наша гордість, супершвидкий сканер.
"Між іншим, а де решта нашої групи? – занепокоївся Богдан Томенчук. – Я просто хвилююся, щоби вони не напоролися на електрошокові міни – вони встановлені у деяких місцях на поверсі".
Ще одна важлива кімната – №9, на якій встановлено знак із забороною входити та написано "служба забезпечення". Тут знаходяться усі пристрої, які забезпечують роботу приміщення. Директор дозволяє кожному на мить увійти всередину, але тільки по одному. Купа дротів, приладів, і усе це – надійно захищене.
Перевірка бланків здійснюється у цьому ж центрі. Але якими комп’ютерами – це вже таємниця…
Галина МАРКІВ
