“Крім тестування, варто зважати й на атестат”

Цього року в Україні вперше зарахування студентів до навчальних закладів відбулося за результатами зовнішнього незалежного оцінювання. Яким був цей перший досвід – ми запитали у ректора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Степана Мельничука.
- Степане Васильовичу, чи виправдовує себе запровадження незалежного зовнішнього оцінювання?
- Через запровадження незалежного тестування цьогорічна вступна компанія суттєво відрізнялася від вступної компанії попередніх років. Зараз можна сказати, що ми рухаємося у правильному напрямку. Бо зовнішнє тестування справді дозволяє відібрати кращих дітей.
- А які недоліки виявилися?
- Головний мінус у тому, що при такому підході цілковито нівелюється роль атестата. Зараз атестати при вступі виявляються начебто зайвими, бо прийом до вузів здійснюється за результатами зовнішнього тестування. Не думаю, що знання, які зафіксував сертифікат, є об’єктивнішими, ніж в атестаті, який педагоги формували багато років. Дитина, прийшовши на тестування, могла недоспати, перехвилюватися, погано почуватися. І з цим результатом вона потім іде в люди. На мій погляд, поряд із сертифікатами зовнішнього оцінювання варто враховувати і результати атестата. Наприклад, до 200 чи 400 балів сертифіката я би ще дав 200 балів на атестат. Разом було би 400 чи 600 балів, то яка різниця? Ліквідував би всі медалі, пільги... Тоді би все було об’єктивніше.
Також якщо дитина знає, що складатиме лише два тести, вона впродовж року вчить лише ті два предмети, з яких буде оцінювання. А всі інші – сяк-так, бо, як кажуть, “русский человек по своей природе ленив”. Можливо, така система не дасть результатів за рік-два, але якщо так триватиме впродовж 10-20 років, ми отримаємо лише вузьких професіоналів замість широко освічених людей. Вузький професіоналізм – це добре, але всебічно освічені люди – це краще.
- За яким принципом, на Вашу думку, варто приймати пільговиків?
- Пільговикам, звичайно, потрібно допомагати. Але все одно певні вимоги мають бути. Наприклад, можна встановити їм нижчий прохідний бал: замість 124 балів 110. Чи визначити для кожної спеціальності певну кількість місць для них. У мене був такий випадок: після оголошення результатів прийому на педагогічний факультет за спеціальністю “психологія” до мене приходить батько студентки і каже: “Не розумію, моя донька за результатами тестування мала у рейтингу друге місце і вона не зарахована на державну форму навчання”. Я пішов розбиратися, і справді: на цю спеціальність було сім державних місць, шість із них зайняли пільговики. Єдине місце для “звичайного” студента отримала дівчина, яка була на першому місці за результатами тестування. Відповідно, для тієї студентки, яка була другою, не залишилося місця і вона не пройшла. Причому ті пільговики, яких зарахували, мали значно нижчі бали.
Галина МАРКІВ