«Маленький принц» повернув дорослим дитинство

"Добре бачить лише серце. Найголовнішого не побачити очима", – зі сцени театру-студії "Голос" хлопчик у ролі Лиса нагадує глядачам відому істину. У залі – тиша, у людей на очах – сльози... 19 березня у театрі-студії відбулася прем’єра зворушливої вистави "Маленький принц" за Антуаном де Сент-Екзюпері. Усі ролі у виставі грають діти та юнаки. "Не заплакати просто не можливо. А потім знову дивишся на світ очима дитини", – кажуть глядачі.

"З нашого життя катастрофічно зникає поезія"

Опублікована вперше 1943 року як дитяча повість, ця казка стала настільною книгою сотень тисяч дорослих у всьому світі. Це історія про мудрість дитячої душі, але водночас про такі важливі "недитячі" поняття, як життя і смерть, любов і відповідальність, дружба і вірність... "Дорослі спочатку були дітьми, але мало хто з них про це пам’ятає", – пише у присвяті Антуан де Сент-Екзюпері. І справді, майстерно зіграна дітьми постановка не залишила байдужим жодного дорослого.

На початку вистави пілот, літак якого через несправність зупинився у пустелі, показує глядачам свої малюнки. Він із сумом пригадує, що колись намалював слона в удаві, але дорослі розучилися це бачити... Про виставу говоримо з її режисером-постановником, заслуженим діячем мистецтв України Петром КОЛІСНИКОМ.

– Дедалі більше людей перестає бачити слона в удаві?

– На превеликий жаль, так. Із нашого життя катастрофічно зникає поезія. Це не означає, що ми повинні щодня читати вірші. Важливе поетичне сприйняття... Сумно, але те цінне "безпосереднє дитяче" рідко зустрінеш навіть у самих дітей.

– Коли на сцені з’явився чоловік із ліхтарем, у залі заплакала доросла людина. Жінка пояснила, що впізнала себе: постійно біжить у клопотах. Вона пообіцяла, що зупиниться. Напевно, у такий момент режисер і досягає мети?

– Так... Знаєте, людина, яка здатна мислити, у "Маленькому принці" може знайти багато відповідей на свої запитання. Чим характерне наше сьогодення? Тим, яких героїв ми бачимо: вбивства, погані слова, діаманти, подорожі... Саме тому я обрав "Маленького принца".

– І саме тому Екзюпері писав, що його казка насамперед для дорослих?

– Так, для дорослих... Знаєте, наші люди навіть таких слів не вживають у спілкуванні, як це було колись. Уже мало хто говорить про любов: ми соромимося, мовляв, застаріле поняття та "любов". Кажуть, що ці розмови залишилися у XVIII-XIX століттях. Але це неправда! Кожна людина хоче гармонії, захисту, романтики.

– Що дає вам праця з дітьми, особливо над такою постановкою?

– Спілкування з дітьми – це чи не найкраща галузь для творчості. З ними відкриваєш першооснову, бо діти безпосередні, ще не навчені брехати. Ми дуже багато розмовляли на тему вічних цінностей, обговорювали кожного героя книги...

– А коли ви вперше читали "Маленького принца"?

– Це було років 30 тому. Я читав книгу доньці. Крім сліз, у мене особисто нічого не викликає цей твір. А у сльозах – так багато...

– Розповім вам цікавий випадок. Днями у бібліотеці бачила, як старенька жінка тримала у руках стареньке видання "Маленького принца". Вона сказала, що ця книга повертає їй віру в казку вже 50 років!

– Так, я її розумію...

"Повністю повернулася у дитинство"

Головну роль під час прем’єри зіграв семикласник гімназії №6 Володимир ГРИШКО. Хлопчик ділиться своїми міркуваннями про казку: "Ми не повинні забувати про нас, про людей... Ми маємо любити одне одного, зрозуміти поняття "приручити одне одного". Нині люди дуже зайняті: кабінети, папери... Не дивно, що у дорослих згасає почуття дитинства, але ж вони повинні вірити і хочуть вірити у казку!"
Які ж істини нагадала постановка дорослому глядачеві?

– Цей твір вивчають у шостому класі, але він дуже філософський: по-справжньому його зміст розкривається з віком, – зауважує після вистави вчитель світової літератури школи №16 Тетяна БАЧУК. – Загальні істини цього твору – доброта, милосердя, взаєморозуміння, уміння шанувати друзів... Я зворушена цією виставою, грою дітей. У деякі моменти була зворушена до сліз. Вкотре розумію, що дуже важливо залишатися дітьми і пам’ятати про цінності, які втрачаються з роками.
Валерія Чорней

Цитати
з "Маленького принца":

 "Якщо ти приручиш мене, ми будемо потрібні одне одному. Для мене ти станеш єдиним у всьому світі. І для тебе я стану єдиним у всьому світі... Дізнатися можна тільки ті речі, які приручиш! Але у людей вже не вистачає часу щось дізнаватися. Вони купують готові речі в магазинах. Але ж немає таких торговців, які продавали б приятелів, і тому-то люди не мають друзів".
 "Слова тільки заважають розуміти одне одного".
 "Вода буває потрібна і серцю".
 "Сміх – як криниця в пустелі".
 "Світильники треба берегти: порив вітру може їх погасити".
 "Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти – це твої дії, і немає іншого тебе".
 "Люди забираються у швидкі поїзди, але вони вже самі не розуміють, чого шукають. Тому вони не знають спокою і кидаються то в один бік, то в інший".
 "Знаєш, чому гарна пустеля? Десь у ній ховаються джерела".