«Мій голос – із кута Киштарівка»

Всесвітньо відомому баритонові, солісту Маріїнського оперного театру в Санкт-Петербурзі, буковинцеві Василю Гереллу учора виповнилося 50 років. Напередодні ювілею ми зателефонували співакові на його мобільний телефон за російським номером, щоб домовитися про інтерв’ю по скайпу. "А ми можемо поговорити віч-на-віч, – засміявся ювіляр. – Зараз я із сім’єю в батьків у рідних Васловівцях на Заставнівщині".
Наша розмова відбулася за філіжанкою кави. Василь Герелло познайомив нас зі своєю дружиною Альоною, сином Андрієм, братом Володимиром. На всі запитання відповідав відверто, багато жартував.

"Скасував концерт у Парижі, щоб приїхати сюди"

– Тягне вас додому, пане Василю, якщо навіть свій ювілей вирішили святкувати на Буковині?

– А де мені ще святкувати? Тут мій дім, мої батьки, моя родина. Я завжди пам’ятаю, що я з Буковини. Хоча носить мене по всьому світу, але кращого місця, ніж Васловівці, де я народився, для мене немає. Тут навіть небо вище та синіше й дихається легше. Мені довелося скасувати концерт у Парижі, щоб приїхати сюди.

– Багато гостей запросили на свій ювілей?

– Головне, що буде вся родина – моя й дружини. А там – хто прийде… Щоправда, майже ніхто не знає, що я приїхав. Але якщо хоча б одній людині про це відомо, то вже знатимуть усі Чернівці (сміється, – авт.). Я сказав всім, щоб не приносили подарунків або грошей. Нехай приходять із гарним настроєм і добрими словами.

– Як почуваєтеся у свої 50?

– Почуваюся прекрасно. Маю спеціальні ліки від старості, які колись, коли йшов із дому, запхали мені в кишеню мама з татом. Вони допомагають не захворіти на зіркову хворобу, шанувати та любити людей, не робити нікому зла, ходити до церкви. Треба щодня прокидатися з молитвою на устах, дякувати Богові, що живі батьки, що маю прекрасну дружину й сина, можу співати. Такий мій рецепт молодості та здоров’я.

"Я найпалкіша його фанатка"

У цей час до нас підходить вродлива усміхнена жінка. "А це ще один рецепт моєї молодості – дружина Альона, – сміється Василь. – Вона теж із Буковини. Завжди усміхнена, не надута. Це найкращий подарунок на всі мої ювілеї. Я даю інтерв’ю, отож сідай, Альоно, біля нас і слухай, що буду казати. Зараз ще прийде наш син, кажуть, що він – моя копія: і зовні, і характером. Андрій закінчив університет у Санкт-Петербурзі, працює юристом у відомій компанії.

– Як вам живеться з таким веселим чоловіком? – звертаюся до пані Альони.

– Із ним мені ніколи не буває сумно, – сміється жінка. – Уже зранку приємно бачити його – усміхненого, налаштованого на позитив. Цього року 8 жовтня виповнюється 30 років нашому шлюбу. Ми зустрілися на танцях у Будинку офіцерів у Чернівцях. Мене привела подруга подивитися на гарного хлопця, який грав на гітарі та співав. Василь тоді служив в армії, а ввечері підробляв на танцях. Я подивилася на нього, він на мене – і ми закохалися на все життя. Коли одружувалися, Василеві було 20 років, а мені – лише 17.

– Російські журнали включили Василя Герелла до десятки найкрасивіших чоловіків Санкт-Петербурга. Не ревнуєте?

– Для мене мій чоловік – перший у всіх списках і найкращий (сміється, – авт.). Я супроводжую його у всіх поїздках, буваю на всіх концертах, тому я найпалкіша його фанатка. Жінки часто дарують Василеві квіти, а він цілує їх. Але наш шлюб для нього – це святе.

"Вірю, що заспіваю в Україні"

– Через вашу простоту, пане Василю, багато хто на Буковині сприймає вас як Васю Герелла, а не головного виконавця, скажімо, відомої опери "Весілля Фігаро". Як ставитеся до цього?

– Прекрасно ставлюся. Я простий чоловік із буковинського села. Таким мене знають. Іншим не хочу бути. І коли у Васловівцях мені кричать "Вася!", – тішуся, що тут пам’ятають про мене. А те, що я співаю, – заслуга не моя, а Боженьки, який подарував мені такий талант. І це не підносить мене над іншими людьми.

– Кажуть, що ваш прадід був італійцем, тому маєте такий гарний голос…

– Мій голос – із Васловівців, із кута Киштарівка. Звідти почалася моя співоча кар’єра (сміється, – авт.). Із семи років почав грати на весіллях – заробляв собі на штанці. Ледве тягав акордеон, аж руки спухали. Самотужки навчився грати на багатьох музичних інструментах: гармошці, саксофоні, гітарі…

– Оперні партії ви виконуєте багатьма мовами…

– Крім української та російської, співаю італійською, французькою, німецькою, англійською… Якщо не знати цих мов, то про міжнародну кар’єру оперному співакові треба забути, бо перекладачів ніхто не дає і ніхто з тобою не цяцькається. До того ж всі партії треба вивчити напам’ять. Тому я постійно везу із собою повну валізу нот, які переглядаю в літаках та поїздах.

– Кажуть, що ви товаришуєте із президентом Росії Володимиром Путіним і неодноразово виступали перед ним…

– Я не можу сказати, що товаришую з Володимиром Путіним, ми просто знайомі. Я співав перед багатьма президентами. Наприклад, на одному моєму концерті у Вашингтоні був присутній президент Білл Клінтон.

– Багато хто звинувачує вас у тому, що співаєте в Росії, а не в Україні.

– Я з великою радістю співав би в Україні, навіть безкоштовно, але мене жодного разу сюди не запрошували. Я закінчив
Санкт-Петербурзьку консерваторію, почав співати в Маріїнському оперному театрі, тому довелося взяти російське громадянство. Але це не означає, що я відмовився від України. Багато років добивався того, щоб мені дали українське громадянство. Навіть звертався щодо цього до ООН та українського консула в Росії, але мені відмовили. На своїх концертах я завжди виконую українські пісні та романси. Таким чином пропагую Україну по всьому світу. І роблю це тихо, не б’ючи себе в груди.

– Коли можна буде послухати вас у Чернівцях?

– Я можу виступити хоч завтра. Але культура нині в нас чомусь нікого не цікавить. Усі кинулися в політику: сваряться, б’ються. Я відкривав після ремонту обласну філармонію, привіз відомих оперних співаків. Хотів би повторити цей концерт, організувати в Чернівцях фестиваль класичної музики. Але для цього потрібна підтримка місцевої влади.

– Що плануєте робити найближчим часом?

– У мене багато планів, бо я ще нічого не зробив. Життя тільки починається. Улітку співатиму на престижному фестивалі в Італії у Вероні. Маю концерти в багатьох країнах та містах і вірю, що обов’язково заспіваю в Україні. Бо політики змінюються, а музика вічна. 
Надія БУДНА

З ДОСЬЄ "МБ"

Василь Герелло – народний артист Росії, заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів, соліст Маріїнського оперного театру в Санкт-Петербурзі, відомий у світі баритон.
Народився в селі Васловівці Заставнівського району
13 березня 1963 року.
1991 року закінчив Санкт-Петербурзьку державну консерваторію.
Лауреат вищої театральної премії Санкт-Петербурга "Золотий софіт", музичної премії Fortissimo.
Співав на сценах таких відомих театрів, як "Опера де Бастіль" (Париж), "Земперопер" (Дрезден), "Дойче Опер і Штаатсопер" (Берлін), "Метрополітен-опера" (Нью-Йорк), "Штаатсопер" (Відень), "Королівський оперний театр
Ковент-Гарден" (Лондон).