«Буде пісенна задушевна розмова»

Співак і композитор Павло Дворський, який живе у Києві, приїде до Чернівців: 16 березня в обласній філармонії відбудеться ювілейний концерт "Щастя моє". Приводів для такого свята кілька: нещодавно відсвяткував 60-річчя, 40 років творчої діяльності та 35 років написання пісні "Стожари". Буде і сюрприз: Павло Дворський заспіває у складі тріо тенорів з Тодором Пановським і Сергієм Скочелясом, візьме участь у концерті й чернівецький лікар і музикант Євген Воєвідко. Виступатимуть і сини Павла Дворського: Павло і В’ячеслав.

"Глядач скучив за справжньою живою музикою"

– Що ви приготували для чернівецького глядача?

– Це, гадаю, буде справжній європейський концерт. Не буде мінусових фонограм. Буде симфонічний оркестр, біт-гурт. Так, як працюють на великих сценах Європи, Америки.

Звучатимуть і пісні, які я написав багато років тому ("Стожари", "Смерекова хата", "Пісня Назарія", "Срібні очі", "Святий оберіг"), і нові, і світова класика – неаполітанські пісні. І я, і мій син, займаючись у музучилищі у Сільви Максименко, співали світову оперну класику, неаполітанські пісні.

Були різні варіанти, де відбуватиметься концерт. Але все ж 29 років я працював у Чернівецькій обласній філармонії, 18 із них – в ансамблі "Смерічка". І симфонічний оркестр працює у філармонії. Серце підказує, що такий святковий ювілейний концерт треба зробити саме у філармонії. Життя покаже: потім можемо повторити концерт й у Літньому театрі.

Зберуться друзі, побратими, однокурсники, краяни з рідних Ленківців, родина. Тому, думаю, це буде гарна пісенна задушевна розмова.

– Ви завжди виступаєте за спів без фонограми...

– Я не проти, що бувають моменти, коли людина може співати під мінусову фонограму, бо не всі можуть дозволити собі у наш час співати з оркестром. Але все ж треба йти до того, щоб люди знову приходили до залу, милувалися і солістами, і, звичайно, інструменталістами: як грають гітаристи, клавішні, барабани. Бо глядач скучив за справжньою живою музикою. Я вже такі концерти – у супроводі симфонічних оркестрів – давав у Львівському оперному театрі, у Національному Палаці "Україна". Тому будемо продовжувати цю традицію. Будемо сподіватися, що на українських сценах з’явиться жива музика. Це крок вперед.

– Ви приготували також досить несподівані речі... Кого ще ми почуємо зі сцени?


– Готую таку хорошу несподіванку – тріо тенорів: Павло Дворський, Сергій Скочеляс і Тодор Пановський. Ми всі навчалися у музучилищі у Чернівцях. Доля розкинула нас: Тодор співає в Одесі, Сергій – у Києві, я – у Києві і Чернівцях. Думаю, це буде цікаво.
Підтримає мене у цьому Євген Воєвідко. Його пам’ятаю ще з дитинства, тому що його батько Мирослав – мій кум. Євген виростав у мене на очах на народних піснях, козацьких, піснях ансамблю "Смерічка". Ми часто збиралися і співали у супроводі гітари, скрипки, баяну. Заходили у гості до родини Воєвідко Назарій Яремчук, я, багато музикантів ансамблю "Смерічка". Ця родина надзвичайно талановита. Окрім того, що вони прекрасні лікарі, вони ще й чудові музиканти. Євген – прекрасний музикант, грає на гітарі, на клавішних інструментах, чудовий композитор.

Квитки коштуватимуть до 150 гривень

– "Комерційне" запитання: чи дорогими будуть квитки і чи йдеться про те, щоб ви заробили на такому концерті?

– Точно не можу сказати, бо адміністратори ще думають над цим питанням, але гадаю, що квитки коштуватимуть не більше 150 гривень. Якщо вийдемо на те, що ніхто нікому нічого не буде винен, буде добре. Звичайно, хтось ставить апаратуру, музикантам друкують ноти тощо – це потрібно винагороджувати. Митцям – не знаю, можливо. Сам я не зароблю. Можливо, мої друзі та молоді виконавці щось зароблять. Зараз конкретно не можу сказати. Це не комерційний концерт. Це святковий ювілейний концерт.

– Ювілей не привід зупинятися?

– Продовжую активно працювати. Роботи і запрошень на гастролі багато: до Італії, США, Прибалтики, Росії. Пишу нові пісні. Нещодавно закінчив "Весільні коні", "Дякую, маестро" (про життя музиканта, композитора). Закінчую роботу над історичною баладою на вірші Олега Ореча "Вічність".

Роботи багато, особливо зараз, коли треба, незважаючи на такий важкий для рідної пісні час, підтримувати її, популяризувати.

– Ви ще не дідусь?

– Ні, не дідусь. Але мені приємно, що є молода родина у Чернівцях. До Києва приїжджають до нас у гості. Молодь знає, що робить, і ми їм довіряємо, а життя покаже. Головне, щоб усі були здорові, щасливі, багаті – духовно, матеріально. Це найголовніше.
Юлія Боднарюк