Фізик, альпініст, поет, музикант, бард… Це все – 59-річний доцент кафедри фізики напівпровідників і наноструктур фізичного факультету ЧНУ Віктор Стребежев. Він викладає фізику, підіймається на гірські вершини, пише вірші та музику, грає на гітарі.
"У мені поєдналися фізик і лірик, – сміється Віктор Миколайович. – Це мій стиль життя. Все це не дало мені великого матеріального достатку. Але це моє щастя і моє багатство. Я не шкодую, що так прожив".
До редакції Віктор Стребежев прийшов у легкій вітровці з рюкзаком за плечима. Каже, що так зручно одягатися його навчили гори. Чоловік приніс кілька альбомів із фото, на яких – Карпати, Кавказ, Памір…
Потрапив під каменепад
– Уже 35 років ходжу в гори, – запевняє Віктор Миколайович. – Це ніби виклик часу і самому собі. Коли підіймаєшся на вершину, а під тобою хмари, почуваєшся переможцем Всесвіту. Щоденні клопоти залишаються десь там – внизу. А тут особливий спокій і тиша, ніби на початку створення світу. І невимовна краса. А ще тут існує справжня дружба. Завдяки горам досі почуваюся у прекрасній спортивній формі.
"Звідки у вас така любов до гір?" – цікавлюся. "Десь у 1960-х роках побачив фільм "Вертикаль", у якому знімався і виконував свої пісні Володимир Висоцький. Він став ідеалом для мене і моїх товаришів, – пригадує Віктор. – Мій батько був військовим, згодом наша сім’я переїхала до Чернівців. Навчаючись на другому курсі фізичного факультету ЧНУ, я побачив на дошці оголошень повідомлення про те, що здійснюють набір у секцію альпінізму. Пішов за вказаною адресою, відчиняю двері, а там сидить хлопець: нога в гіпсі, поруч милиці. Подумав, що потрапив туди, куди треба".
– Вас не відлякало це?
– Якщо любиш гори, то ніщо не може відлякати, – стверджує Віктор Миколайович. – У 2004 році я потрапив під каменепад: кам’яна брила вдарила мене по спині й зламала чотири ребра. У такому стані самостійно спускався з вершини вниз, бо іншого виходу не було. Та навіть після цього продовжував ходити в гори. Хоча, були хвилини, коли хотілося покинути своє захоплення. Якось не вдалося врятувати двох хлопців, які потрапили під каменепад і зірвалися з вершини. Я тоді керував рятувальним спецзагоном, але ми не могли нічого зробити. Підійшов до загиблих: лежать, обмотані мотузками, з рюкзаками за плечима. Тоді я вирішив: "Все, це було востаннє. Більше в гори не піду". Та через певний час трохи заспокоївся, а всередині ніби якийсь внутрішній голос шепоче: "У горах так багато прекрасного, а ти цього не побачиш".
Проклав нові гірські маршрути
На літніх канікулах Віктор Миколайович десятки років працював інструктором з альпінізму в Північній Осетії, водив у гори групи новачків. Та особлива його гордість – прокладені ним два нові гірські маршрути. "Мене вже не буде, а за маршрутами Стребежева ходитимуть альпіністи", – каже чоловік.
Гори зробили з Віктора Стребежева романтика і поета. Саме на вершинах народжувалися його перші вірші. Нині їх уже – понад 200. "Згодом почав підбирати на гітарі музику до своїх віршів і співати. Відкрию вам таємницю: бардові не обов’язково мати музичний слух і гарний голос", – сміється.
Незабаром Вікторові Стребежеву виповниться 60. До ювілею він збирається піднятися на вершину, видати збірку віршів і касети з піснями.
Надія БУДНА
З ДОСЬЄ "МБ"
Віктор Стребежев народився 18 липня 1953 року в Мурманську на Кольському півострові.
Закінчив фізичний факультет ЧНУ, де викладає 35 років.
Кандидат у майстри спорту з альпінізму, інструктор.
Випустив дві збірки віршів і касети з власними піснями.
Виступає з авторськими концертами. Має двох дітей.
