Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
«Наш театр завжди був українським»
Тадей Сулятицький, незважаючи на поважний вік, продовжує працювати. Нещодавно видав книгу "Буковинський танець". Підготував до друку свою розвідку про театральне життя в краї в австрійсько-румунський період.

Та найбільшою його працею, над якою він працював п’ять років, є історія становлення муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської. Саме завдяки зусиллям Тадея Васильовича свого часу приміщення театру стало таким, яким збудували його у 1905 році. А ще він дбав про збереження досвідчених майстрів сцени, піклувався про оновлення й омолодження колективу за рахунок випускників Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого і Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського.

Театр побудували за 14 місяців

– Перший камінь під наш театр заклали в липні 1904 року, а через 14 місяців – 3 жовтня 1905 року – відбулося урочисте відкриття Чернівецького міського театру, – розповідає Тадей Васильович. – Під час цих урочистостей виконали пролог "Входження муз" А. Норста, "Освячення дому" Л. ван Бетховена і комедію Ф. фон Шюйнтана "Марія-Тереза". Театр мав 860 місць. У зовнішньому оформленні переважали елементи стилю Ренесансу. У грамоті на честь відкриття театру було зазначено: "Хай закінчена будова стане прикрасою нашого рідного міста, втіхою для народу. Нехай цей театр служить храмом справжнього мистецтва і культурним осередком для всіх національностей і віруючих різних релігій, для всіх жителів міста і села". Насправді ж тут працював німецькомовний театр.

Ініціатором заснування українського театру на Буковині був Іван Захарко, який до переїзду до Чернівців сім років працював у польському театрі в Кракові та в українському – у Львові. У Чернівцях цей чоловік створив драмгурток, був його керівником і режисером. Ставили твори українських авторів, кілька західноєвропейських п’єс, перекладених українською Іваном Захарком. На основі цього гуртка у 1907 році виник Буковинський народний театр, який розпочав свою творчу діяльність виставою "Не судилось" Михайла Старицького. До того ж Іван Захарко був не лише режисером і керівником, а й чудовим актором.

– Український репертуар театру зберігся й із приходом радянської влади?


– Із прибуттям останнього дня грудня 1940 року харківського театру до Чернівців заслужений артист УРСР Іван Юхименко як художній керівник новоствореного Чернівецького драмтеатру разом із групою акторів побував в Ольги Кобилянської, розповів про репертуар театру, а вже у січні поставив "Лісову пісню" Лесі Українки. Вистава мала шалений успіх. Ось що писав тоді Епідельфор Панчук: "Прожив я чимало, але вперше бачу справжню народну виставу на Буковині".

Українську класику тут завжди поважали

Український репертуар буковинського театру був визначальним і після війни, коли у Чернівцях почав працювати видатний режисер Василь Василько.

– Свій перший сезон у визволеному місті театр відкрив 4 листопада 1944 року виставою "Чому не гаснуть зорі" за п’єсою О. Копиленка. Це твір про взяття запорізькими козаками фортеці Кодак, – продовжує Тадей Сулятицький. – І таких вистав було чимало, бо українська тематика в репертуарі театру переважала, що не могло не стривожити компартійні органи. Останні "наїхали" на Василька, вимагаючи, щоб той вдався до російської драматургії. Як наслідок, режисер змушений був виправдовуватися в пресі. "Наш театр став театром переважно української класики. Українську класику ми завжди поважали, виховувалися на ній, але таке звуження нашого репертуару, яке хоч і має виправдання в умовах творчої роботи за час війни, недопустиме на стаціонарі". До речі, інсценізацією "Землі" Василько зініціював створення театрального літопису Буковини і фактично цим започаткував на українській сцені театр Ольги Кобилянської.

– Неабиякий успіх, розповідають, буковинські актори мали у Києві і Москві.

– Це було у 1981 році, коли театру виповнилося 50 років. Виступи чернівецьких акторів у столиці України викликали значне зацікавлення киян, отримали високу оцінку громадськості і критики. Це зокрема вистави "Земля", "Одруження", "Кафедра", "Дикий ангел". Та найяскравішою подією гастролей став спектакль "Птахи нашої молодості" молдовського драматурга Іона Друце. У 1970-х роках п’єса з успіхом йшла на сценах багатьох театрів колишнього Союзу, хоча багато театрів не змогло знайти її вдалого сценічного вирішення. Наш головний режисер Костянтин Пивоваров у творчій співдружності з молдовськими митцями здійснив постановку цієї п’єси на чернівецькій сцені. "Вражає насамперед точне жанрове вирішення твору як поетичної драми. Вистава – про єдність поколінь, силу доброти, вічний рух життя. І філософським центром спектаклю став образ тітоньки Руци у виконанні однієї з найкращих актрис республіки, народної артистки УРСР Галини Янушевич", – писав відомий тоді театральний критик Ю. Богдашевський. Такої самої думки була і московська театральна критика. А під час творчого звіту театру в Москві 1983 року найкраще сприйняли москвичі вистави української тематики, чого не скажеш про "Російське питання" Костянтина Симонова й атеїстичну агітку "І прийде день" Василя Фольварочного. Всупереч рекомендаціям відбіркових комісій керівництво театру вирішило показати у Москві "Українські вечорниці" Марка Кропивницького. Щоправда, виставу показали як денний спектакль. І виявилось, що глядачі сприйняли її на ура, в залі довго тривали овації, центральне телебачення записало на плівку і без перекладу демонструвало кілька разів в ефірі. Дуже зворушливо і зацікавлено сприйняли москвичі виставу "Земля". Буваючи на гастролях у Росії, Білорусі, Молдові, Башкирії, Мордовії, театр завжди виступав рідною українською мовою без синхронного перекладу.
Василь Гринюк

ДОСЬЄ "МБ"
Тадей Сулятицький
народився 1 січня 1933 року на Тернопільщині.
Закінчив Чернівецький держуніверситет.
Упродовж 1969-1997 років – директор Чернівецького
муздрамтеатру ім. О. Кобилянської.
Під його керівництвом здійснили постановки 160 нових вистав.
У 1981 році театр нагородили Орденом Дружби народів.
Автор книги "Чернівецький театр імені О. Кобилянської".
Лауреат літературно-мистецької премії
імені Сидора Воробкевича.
Рейтинг:
(голосів: 1)
15-01-2013, 10:59
Коментарів 0 Переглядів 1957

загрузка...
Головний поліцейський Буковини обурився через купи сміття біля «Порубного»
На засіданні за участю Дмитрієва вирішили негайно ліквідувати сміттєзвалище
На Буковині засудили винуватця масштабної смертельної ДТП
Вироком Кіцманського районного суду його засуджено до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.
Стрілянина у Красноїльську: серед постраждалих є неповнолітній
Двох молодиків імовірно поранили під час сутички прикордонників та контрабандистів
Популярне Коментують
• Новини
Абіжєний Вася і кандідат Онопрієнко. Блог Мостіпаки
Про головні політичні події в регіоні - у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Подбайте про правильний прикус разом з "DentSmile"! (на правах реклами)

Нерівні зуби і неправильний прикус можуть стати джерелом різних психологічних проблем, всіляких комплексів
Таунхаус Family Yard: затишок та комфорт приватного будинку за ціною квартири (на правах реклами)

Шукаєте омріяне житло в Чернівцях для своєї сім’ї? Ще не вирішили, що для вас краще: квартира чи будинок?
"Спокуса" зробить ваш інтим яскравішим (на правах реклами)

Парфуми з феромонами, ароматичні олійки для масажу, різноманітні секс-іграшки – далеко не весь перелік речей, які зможуть зробити ваше інтимне життя значно яскравішим