«Не могла ставити низькі оцінки»

Чернівецькі пари вже не вперше беруть участь у програмі "Чотири весілля" на "1+1". Проте вперше одна з наречених вирішила розповісти, як воно було.

Віолетта та Олег були учасниками програми, яку показували минулого четверга. Після програми вони пішли на Калинівський ринок: їх впізнавали навіть незнайомі люди, просили сфотографуватися, обурювалися, що перемога (путівка до Австрії) дісталася не чернівчанам, весілля яких, на їхній погляд, було найкращим.

"Тамада був надокучливий, лише сипав тостами"

Віолетта на те, що путівку отримали інші, лише посміхається: "Ми з чоловіком маємо більше. Зустрічалися сім років, щасливі разом. Щиро бажаю, щоб в інших учасників було так само".

– Розчаруванням було, коли я зіткнулася з людською непорядністю. Мене так виховали, що вважаю, що краще програти, ніж вчинити непорядно, – розповідає вона. – Проте все одно раджу нашим дівчатам брати участь у програмі, щоб показати, що Буковина, Чернівці – найкращі. Таких гарних весіль, коли вгинаються столи від наїдків, з гарними квітами, бутоньєрками, коли все вишукано та зі смаком, не бачила в жодному місті. І наші дівчата частіше виграють, ніж програють. Щоправда, їм, напевно, попадаються адекватніші трійки учасників. Мої навіть не подякували за те, що я ставила високі оцінки. Я не могла ставити низькі оцінки, як дехто, заради перемоги. В однієї з учасниць ми навіть запитали після весілля у Житомирі: "Чому ти виставила одні "одиниці"? Що не сподобалося?" І почули: "Усе сподобалося. Просто дуже хочу виграти".

Про весілля в інших містах Віолетта розповідає з подивом.

– Перше весілля було у Донецьку у нареченої Люди. Я у цьому місті побувала вперше. Місто цікаве, приймали нас дуже гарно. Жили ми в готелі. Я розмовляла українською – і мені відповідали українською, у них так прийнято. Проте весілля… Щиро кажучи, я вперше була на такому. РАЦС у них у жахливому стані. Не вінчалися. Взагалі з чотирьох пар вінчалися лише ми. У них це не прийнято.

Містом пара з Донецька не гуляла. Лише поїхали до РАЦСу, а звідти – до ресторану. Тамада був надокучливий, лише сипав тостами. Конкурс був лише один, і то незрозумілий. На весіллі було 50 осіб. Але їжі малувато. Гадаю, вони зекономили на їжі, бо замовили виступ хлопця, який співав у "Шансі".

Сиділи ми під колонками, тому не чули одне одного. Наречена на весіллі – працівник митниці. Подумалося, що якби у наших краях було весілля дівчини, яка працює на митниці, то місяць гуляли б і 450 осіб на весіллі було б (сміється, – авт.).

Про друге весілля, яке відбувалося у Кривому Розі, у Віолетти спогади ще гірші.

– Друге весілля – байкерське – було у Кривому Розі. Ця пара виграла путівку до Австрії. Наречена була у червоній сукні. Наречений приїхав за нею ще з 15 байкерами. Нас посадили на байки, і ми поїхали кататися містом. Я вперше на байку каталася, то це було для мене дивовижно. Проте поводилися байкери некоректно, особливо коли випили… На весіллі ми з іншою нареченою з Житомира отруїлися. Страви, напевно, були несвіжі. Вразило, що молодят… прикували ланцюгом одне до одного під час церемонії розпису.

Весілля Віолетти було третє – 14 жовтня – на саму Покрову. Бюджет весілля був найбільший – 90 тисяч гривень.

"Наречені до мене підходили і казали: "Як класно!"

– Сукню шили на замовлення у кутюр’є Лілії Мінтенко з Волоки. Сукня була пишна, з вишивкою, камінцями Сваровскі. Щоправда, наречена з Донецька, у якої сукня була також із вишивкою, одразу вирішила сказати мені щось "приємне": "Камні уже нє в модє".

Ми розписувалися в Органному залі. Першим ішов хлопчик, який ніс обручки, потім дівчатка розсипали троянди, за ними йшли дружки і дружби, а далі – вів мене батько. Біля арки мене зустрів наречений. Дівчатам сподобався зал. Сказали, що в англійському стилі. Але то не було в англійському стилі. Наше весілля – це поєднання буковинських, європейських, класичних традицій. Живу в багатоквартирному будинку, але ми не прикрашали двері під’їзду, як це роблять традиційно, а зробили браму – як у селах.

Вінчалися в університетській церкві. Весілля було у ресторані "Фрегат". У нас були цигани, кількаповерховий торт зі сходинками, обряд знімання хустки, професійний співак заспівав пісню Luna tu… Наречені до мене підходили і казали: "Як класно!" А потім... виставили низькі оцінки. Неприємно. Але це гра.

Наречена з Житомира була лояльніша, ставила вищі оцінки. Весілля у неї (а вона професійно займається організацією свят) було подібне до мого. Смачна їжа, катання на човнах... Проте байкерша Юлія, яка виграла, поклала їй тільки "одиниці". Так образливо стало.

Неприємно вразило, що після того, як наша чотирирічна фіна попросила, щоб дівчата з нею потанцювали, наречена з Кривого Рогу вигадала, що дитина сказала їй: "А хто тут з Кривого Рогу? Ви знаєте, що Віолетта вам оцінку "13" поклала?" До сліз такі вигадки неприємно чути. Маленька дівчинка ж навіть назву міста "Кривий Ріг" чітко вимовити не може.

Критикували мене і за те, що гостей на весіллі було 120 (бо у них максимум 50). Казали: "То ти всіх знаєш? Та це ж балаган!" Я вже не витримала і сказала, що на Буковині навіть похоронів на 50 людей немає.
Ця програма не стільки про весілля, скільки про жіночі характери, їхні емоції. Якби вона була про весілля, об’єктивно оцінювали б весілля, а не особисто людину. Оцінка залежала від особистих симпатій.

Але, незважаючи на розчарування від непорядної поведінки учасниць, раджу буковинським дівчатам брати участь у програмі. Щоб усі знали, що на Буковині весілля найкращі: ми якщо працюємо – то працюємо, а якщо гуляємо – то гуляємо.
Юлія Боднарюк