19 листопада виповниться 15 років із дня польоту в космос першого космонавта незалежної України, нашого земляка Леоніда Каденюка. Про плюси та мінуси слави першого космонавта, страх перед польотом та як він за рік вивчив англійську мову – в розмові з Леонідом Костянтиновичем.
"Якось від літака МIГ-25 відірвався шматок, але я посадив літак"
– І про тиск влади перед виборами, і про космічний політ ви розповідаєте спокійно. Ви завжди такі виважені?
– За природою я спокійний, толерантний. Коли визначали стійкість нервової системи до сприйняття стресових ситуацій під час проходження медкомісії перед польотом, медики визначили, що у мене унікальний організм у цьому сенсі. Я спокійно до всього ставлюся і все так само сприймаю.
Було багато аварійних ситуацій під час роботи льотчиком-випробувачем. Інколи дивувався, чому я такий спокійний, навіть коли була загроза життю. Було, що двигун літака вимкнувся, багато разів сам вимикав двигун у польоті з метою випробування. Якось від літака МІГ-25 відірвався шматок, але я посадив літак.
Вчений Ганс Сельє, який виклав теорію стресу, сказав, що стреси – це не те, що ви сприйняли, а як це сприйняли. Тобто є люди, і я серед них, які сприймають ці ситуації спокійно.
Відверто кажучи, я завжди був відмінником у житті: і школу закінчив із медаллю, і вище льотне училище, працював льотчиком-інструктором... А тут під час виборів, коли прочитаєш, таке іноді пишуть... Для мене це гірше, ніж те, що відбувалося під час випробування авіаційної техніки.
– Ваше ставлення до стресу – генетика чи маєте рецепт?
– Насамперед – генетика. Кожна людина може навчитися керувати собою, своїми емоціями. Спеціальних прийомів немає. Немає ліків. Є певні ліки для заспокоєння. Хтось п’є валеріанку...
– А ви?
– Ні. У житті ніколи нічого не боліло. Єдине – зуби колись боліли. Головний біль – не знаю, що таке. До речі, у моєї мами, якій уже 90 років, також ніколи не боліла голова.
"Було навіть відчуття приреченості"
– 15 років тому, коли летіли в космос, ви ж не могли не думати, що можете не повернутися?..
– Було навіть відчуття приреченості: хай буде, що буде. У людини багато відчуттів. Те, що зараз має бути старт, – це було позитивне. Але було і те, про що ви запитали... Інколи навіть була приреченість, що можу загинути. Але я це все відкидав.
Під час випробування літаків літав на висоті 50 метрів на швидкості 1200 км за годину. Як професіонал – отримував суцільне задоволення. Але, звичайно, була напруга, схована на певному рівні у свідомості. Коли спускався з кабіни, у мене коліна і руки тремтіли. Я навіть здивувався. Коли розписувався в зошиті, відвернувся від техніка, щоб він не бачив, що руки трусяться. Кілька годин було таке. Потім начальник служби безпеки інституту дізнався, що космонавт так літає, і сказав керівнику: "Заборонити космонавтові літати! Уб’ється – нам за це відповідати".
– А як із дружиною прощалися перед стартом?
– Вона хвилювалася і плакала. Мовчала, але я розумів, що вона хоче сказати. Вона робила правильно: нічого не треба було казати. За тиждень до старту американець із групи психологічної підтримки запитав у мене, кого я обрав би, щоб заспокоїв дружину, якщо загину. Я назвав двох астронавтів: Гайді Стефанишин-Пайпер (українку за походженням) і Кріса Хасбенда. Кріс полетів пізніше на цій же "Коламбії" і загинув...
Дружині довелося багато хвилюватися. Не тільки, коли я був у космосі. Робота льотчика-випробувача небезпечна. Коли відбуваються польоти, реактивні двигуни літаків гудуть – все нормально. Якщо тиша посеред дня – з кимось щось сталося. Бо якщо хтось загинув або катапультувався, польоти припиняють. І щойно настає тиша на аеродромі, хтось, не дай Боже, розбився – я відразу біг до першого телефону, щоб сказати що завгодно, щоб дружина почула мій голос, зрозуміла, що це не зі мною сталося.
– То вашій дружині без валеріанки – нікуди. Розкажіть про неї...
– Інколи – так, пила валеріанку, мабуть. Дружину звуть Вірою. Вона перекладач англійської мови. Вільно володіє англійською, французькою мовами. Коли готувався до польоту в космос, вона мені допомагала вивчати англійську мову. Вчив мову з нуля. У школі та інституті вивчав французьку. Сказали, що одна з умов – знання англійської. Дружина сказала, що я здійснив ще один подвиг – вивчив за рік мову. Всіляко бувало. Пригадую, коли приїхали до США, коли лише почав вивчати англійську, у Х’юстоні треба було запитати дорогу до готелю. Підійшов до двох чоловіків, які заправляли машину. Заговорив "своєю англійською", а вони подивилися здивовано і кажуть: "Рєбята, вам туда – налєво".
– Ваші діти – також відмінники в житті, як і ви?
– Старші сини обидва – авіаційні інженери. Не відмінники, але хорошисти. Нормальні, хороші хлопці. Молодший закінчив Київський університет – юридичний факультет із червоним дипломом. Нині навчається в аспірантурі, буде захищатися.
– Ви тато суворий чи демократичний?
– Як батько, мабуть, я мало докладав зусиль, щоб виховувати синів. Був дуже зайнятий роботою, часто їздив у відрядження. Пригадую, синові було три роки, коли я приїхав, вранці прокинувся, а він мені: "Тату, а чому ти вдома ночував?" Звик, що мене часто вдома не було.
Дружина їх виховувала. Звичайно, і приклад батька. Планка була височенька, порівняно з іншими дітьми, мабуть.
"Вірю в Бога, вірю у вищий розум"
– У кого, як не у вас, який був "там нагорі", запитати, чи є Бог?
– У мене часто запитують, чи я вірю в Бога і чи є Бог. Якимось чином космічний політ віддистанціював мене певною мірою від тієї науки, яку ми проходили. Не в тому сенсі, що я щось заперечую. А в тому, звідки що взялося – наука не дає відповіді. Про сотні біологічних процесів, які відбуваються в нашому організмі. Про появу життя. Наприклад, біологічне життя на Землі існує завдяки взаємодії молекул білку і нуклеїнових кислот. Вчені знають цей алгоритм. Але вони за голову беруться, звідки взявся цей алгоритм. Він настільки складний! Доходять висновку, що тут без розуму не обійшлося. Його повинен був хтось створити. І те саме – генна система людини. Там стільки інформації, що хтось повинен був її у гени ввести.
Ну і коли дивишся з космосу на Землю... Американський астронавт Джон Глен, який у 77 років полетів, сказав: "Коли дивлюся в ілюмінатор і бачу створене... Після цього не вірити в Бога – неможливо". У мене були саме такі відчуття: що це повинен був хтось створити. Вірю в Бога, вірю у вищий розум. Тут можна було багато цікавого розповідати. Про Сонячну Систему, Землю. Дуже багато збігів, які не можна назвати випадковими. Ну і сама доля людини, людське життя. Коли аналізую своє життя – стільки випадковостей було! Гадаю, й у вас також. Тому вважаю, що доля людини сформована кимось, вищим розумом.
– Слава першого космонавта, напевно, має і щось обтяжливе...
– Стати першим космонавтом держави – надзвичайно почесно, але й надзвичайно відповідально. Відчуваю цю відповідальність. Коли буваю серед людей, повинен стежити за собою: що кажу, як поводжуся, що не повинен зайвого випити, зайве сказати (сміється, – авт.). Такі певні обмеження, чисто людські, є. З іншого боку, це і приємно, що всюди тебе впізнають.
– Якось комічно впізнавали вас?
– Нещодавно у Києві на вокзалі віз сумку на колесах. Якийсь чоловік зашпортався через неї. Я попросив вибачення. Іду далі. Він наздоганяє: "Ви не Каденюк?" Відповідаю, що так. Ще раз попросив вибачення. А він мені: "Та нічого. Мені навіть приємно!"
– Ви живете у царському селі під Києвом...
– То лише слово у назві – царське. Там звичайні будинки, звичайні квартири. У моєму багатоквартирному будинку мешкають посли, високопосадовці, міністри, депутати.
– І ви не взяли мільйон доларів, який вам пропонували, щоб знялися з виборів...
– Відмовився. Таке ставлення у мене. Гроші важливі для людини, але не настільки, щоб продаватися. Пропозиція була принизливою. Я ніколи не пішов би на це.
Юлія Боднарюк
З ДОСЬЄ
Леонід Каденюк,
генерал-майор авіації.
Народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району.
Освіта: Чернігівське вище військове училище льотчиків, Московський авіаційний інститут, Центр підготовки льотчиків-випробувачів (1977).
Народний депутат України
IV скликання ВР.
В період із 19 листопада по
5 грудня 1997 року Леонід Каденюк здійснив космічний політ на американському кораблі "Колумбія" місії STS-87. Під час польоту виконував біологічні експерименти з трьома видами рослин: ріпа, соя і мох. Мета – вивчення впливу невагомості на фотосинтетичний апарат рослин, на запліднення та розвиток зародка тощо.
Народний депутат України 2002-2006 років.
Почесний громадянин міста Чернівці. Герой України.