Незвичайний концерт відбувся минулої суботи на сходах кінотеатру "Чернівці" – колишньої синагоги "Темпль". Відомий ізраїльський музикант Абрам Агашкін виконував на трубі пісні та молитви оперного співака Йозефа Шмідта. Послухати колишнього чернівчанина, якого називають "золотою трубою Ізраїлю", зібралося до 100 людей. Прийшли друзі музиканта, з якими він колись грав у чернівецьких ресторанах та на сценах. На великому екрані демонстрували фото Йозефа Шмідта, зокрема зроблені в Чернівцях, лунали його оперні партії.
Ведучим концерту був ще один колишній чернівчанин, а нині москвич Леонід Флейдерман, який проводить дні співака у Чернівцях.
"Грали з Абрамом у сусідніх ресторанах"Ще задовго до концерту біля кінотеатру почали збиратися люди. Вони з нетерпінням чекали появи музиканта. Біля мене на лавку присіла дівчина, поцікавилася, хто гратиме. Почувши невідоме прізвище, попросила розповісти про музиканта. "А я нічого не чула ні про Абрама Агашкіна, ні про Йозефа Шмідта, – зізнається. – Нехай би в школах та вузах розповідали про відомих чернівчан і буковинців, а то ми нічого про них не знаємо".
– Знайомий з Абрамом Агашкіним ще з 1965 року, – каже музикант Михайло СІЛІН. – У 1970-х роках ми грали у сусідніх ресторанах: він – у "Дністрі", я – у "Києві". Потім він виїхав до Ізраїлю, а я грав до 2000 року. Продовжуємо товаришувати з Абрамом, часто спілкуємося через соцмережі. Він дуже зайнята людина. Має власну студію, викладає у школі, їздить із концертами всім світом. Коли приїжджає до Чернівців, це велика радість для нас.
– Колись у Чернівцях Абрама Агашкіна вважали найкращим трубачем, – каже колишня співачка Олена КОНОВАЛОВА. – Люди спеціально приходили в ресторан "Дністер" на Агашкіна. Я теж дуже часто навідувалася сюди з батьками і друзями. І навіть не для того, щоб повечеряти, а просто щоб посидіти і послухати його гру. Це було щось незвичайне. Коли я почула, що Агашкін даватиме концерт у Чернівцях, не змогла не прийти. Постійно стежу за його творчістю, слухаю його записи.
– У 1970-х роках я грав в оркестрі у кінотеатрі "Жовтень" (нині – "Чернівці") перед сеансами, – пригадав музикант Юрій КУХЕН. – Тоді в кожному кінотеатрі був оркестр. Він грав по півгодини перед кожним сеансом. І глядачі приходили завчасно, щоб послухати нас. Раніше у Чернівцях була музична біржа. Щодня о 13.00 на Центральній площі біля колишнього магазину "Кобзар" збиралося до 100 музикантів – ділилися враженнями, розповідали, хто де грає. А потім йшли пити горілку. Це називалося "поважати людство". Жартома запитували один в одного: "Ти поважаєш люд-ство? Тоді пішли пити за нього". На вулиці О. Кобилянської були бар "Полонина" і "Чебуречна". Там завжди збиралися музиканти і продовжували свої зустрічі на неофіційному рівні. У ті роки у Чернівцях було дуже бурхливе музичне життя. Директором філармонії був один із найвідоміших у Союзі адміністраторів Фалікман – чоловік співачки Сіді Таль. Він запрошував до нас найпопулярніших у той час артистів та ансамблі навіть із-за кордону. І всі приїжджі захоплювалися, що в такому маленькому містечку так багато музикантів.
"Чернівці назавжди залишаться моїм рідним містом""Абрам приїхав!" – гукає Михайло Сілін. Усі кидаються до музиканта, тиснуть руку, обіймають, розпитують про знайомих. "Це велике щастя – мати стільки друзів, – розчулений Агашкін. – Друзі дитинства та юності – це найкраще, що може бути. Якщо дружба зберігається протягом багатьох років через відстані та кордони, це багато значить. Чернівці назавжди залишаться рідним містом моїм, моєї дружини і всієї нашої родини. Я емігрував із сім’єю до Ізраїлю 1976 року. Певний час була залізна завіса, яка закривала Чернівці від нас. Але коли її відкрили 1989 року, ми з дружиною одразу ж купили квитки, зробили візи і поїхали до Чернівців через Москву. Відтоді приїжджаємо сюди двічі на рік".
"Сумуєте за Чернівцями?" – запитую. "Ностальгія для музиканта – це щось особливе, – розмірковує чоловік. – Музикант – це не людина емоцій, бо має давати їх іншим. Він не може бути сентиментальним, бо це вплине на його музику. А якщо тобі ще й потрібно заробляти гроші для великої сім’ї, то це стає просто роботою. Моє життя було нелегким і тут, і там. Хоча в Ізраїлі в мене завжди було дуже багато роботи і не вистачало часу на ностальгію".
"Ви легенда Чернівців, – захоплюється одна з глядачок. – На Театральній площі є ваша зірка". – "Знаю про це. Я був на її відкритті. Мені це дуже приємно", – зізнається музикант. "Ви велика людина, пане Абраме!" – вигукує інша жінка. "Який я великий… Я маленький пан: метр 67 сантиметрів", – жартує трубач.
"Ми зустрілися
зі Шмідтом через 80 років" На запитання, чому він вирішив грати пісні Йозефа Шмідта саме на сходах кінотеатру "Чернівці", Агашкін пояснює: "Кінотеатр "Чернівці" – це колишня синагога Темпль, у якій молодий Йозеф Шмідт був
кантором і співав молитви. Раніше я теж мешкав неподалік у будинку №25 на вулиці М. Заньковецької. Тому ми вирішили провести концерт тут. На Театральній площі наші зірки – Йозефа Шмідта і моя – розташовані майже поруч. Я народився через п’ять років після трагічної смерті співака. І ми зустрілися з ним через 80 років на цьому концерті. Його запланували після того, як до Ізраїлю приїхав дослідник творчості Шмідта Леонід Флейдерман. Грати оперні твори на трубі досить складно і незвично. Але я почав працювати. Вибрав твори, які найбільше підходили для виконання на трубі. Записав у студії наш дует зі Шмідтом: я граю на трубі, він співає. Зокрема одну з найвідоміших своїх творів "Пісня йде по світу" (наспівує, – авт.). Це ніби лейтмотив його життя. Шмідт співав пісні, які досі залишилися шлягерами".
Музикант із захопленням розповідає про свій інструмент: "Я привіз із собою одну трубу, іншу взяв у свого чернівецького товариша. Хоча в мене є кишенькова труба ручної роботи – дуже зручна і дуже дорога. Вона стала для мене ніби другою дружиною (сміється, – авт.)".
Музиканта зустрічають бурхливими оплесками. Він бере в руки трубу, прикладає до губ – і над вечірнім містом лунає прекрасна мелодія.
"Давно у Чернівцях не було такого гарного концерту, – зауважила жінка похилого віку. – Так гарно і спокійно стало на душі, ніби зустріла рідних
людей".
Надія БУДНА
14-09-2012, 14:33
0
2 631
