Знайомство чернівчан із російським культуртрегером, режисером, засновником музичного гурту The Postman of Nobel Євгеном Горіним розпочалося з…психоделічної революції. Рік тому митець завітав до Чернівців із лекцією про глобальні експерименти над свідомістю, вплив молоді на світ, музику, наркотики і філософію, яку прочитав у Мармуровій залі ЧНУ.
Своє захоплення Чернівцями і його жителями, любителями поезії, Євген Горін зобразив у новому фільмі про Meridian Czernowitz-2011. Як зізнається президент Meridian Czernowitz Святослав Померанцев, фестиваль не зраджує своїй традиції організовувати мистецькі заходи в незвичних місцях. Тому цього вечора під кінозал спеціально обладнали автосалон.
Фільм Горіна – це своєрідні "щоденники забутої імперії", розмови з людьми, які знають Чернівці, живуть тут, а також з тими, хто побував у нас вперше. Про те, як відбулося його особисте знайомство із Чернівцями і Міжнародним поетичним фестивалем Meridian Czernowitz, Євген Горін розповів у інтерв’ю.
Кіно – це всеосяжне мистецтво
– Як ви дізналися про поетичний фестиваль?
– Через виконавчого директора Bright Іdeas Studio Андрія Слабінського. Ми відзначали Новий рік у Криму, і він згадав про цей захід. Я відповів, що ми саме маємо поетичну виставу на музику Джима Моррісона і хотіли б її презентувати. А вже наступним кроком був лист від Святослава Померанцева, який мені відразу припав до душі. Так я опинився у Чернівцях.
– Як виникла ідея створити фільм?
– Ми завжди документуємо і намагаємося створити казку з того, де буваємо. І коли у розмові зі Славою зайшла мова про фільм, ми дуже швидко, буквально впродовж 30 секунд, зрозуміли, що просто мусимо його зробити. А вже коли безпосередньо приїхали на фестиваль і протягом цих трьох днів перебували тут… Зізнаюся, нас настільки здивували і самі Чернівці, й атмосфера фестивалю, що жодних запитань – робити це чи ні – не виникало.
– Чи займалися ви подібними проектами?
– Так, я зняв фільм на музику співачки Ніно Катамадзе. Зрештою, у наших роботах постійно присутня візуалізація.
– Ви музиканти. Знімання фільмів – це хобі?
– Не сказав би так. Бути просто музикантом чи тільки режисером у сучасному світі неможливо й нецікаво. Для мене дуже важливий просторовий елемент. Кіно – це всеосяжне мистецтво, як і музика.
– Як ви можете окреслити жанр презентованого нині
фільму?
– Намагався вмістити туди все, що міг. Тобто зробити казку. Люди в кадрі й першочергово саме місто – це казкова історія. Щоб Юрій Андрухович був не собою, а казковим персонажем Юрієм Андруховичем, щоб Слава Померанцев став казковим президентом фестивалю.
– Чи буде продовження фільму про Meridian Czernowitz?
– Це залежить від Слави і того, наскільки сподобається фільм. Я із радістю зробив би щось подібне, адже закохався у фестиваль і Чернівці. Головне – було би, про що знімати, і бажання організаторів фестивалю це робити.
– У яких містах, окрім Чернівців, плануєте показ фільму?
– Мені було важливо представити його фестивальній публіці. Але ми також спеціально зробили німецькі субтитри. Якщо фільм справді буде цікавий від першої до останньої секунди, тоді замислимося й про англійські субтитри та, відповідно, презентації за кордоном.
"Любов, із якою люди відгукуються про Чернівці, вражає"
– Якими були перші відгуки про фільм?
– Людям дуже цікаво. Про своє місто з такою любов’ю ніхто не говорить! Гадаю, цей фільм треба показати в Росії, адже у них є велика проблема: мало хто любить ті міста, в яких живе. А любов, із якою люди із Чернівців відгукуються про місто, просто вражає.
– Ви пригадали Юрія Андруховича. У фільмі письменник фігурує досить часто. Можливо, маєте плани щодо спільних проектів?
– Ми познайомилися під час фестивалю, і в мене залишилися гарні враження від спілкування із цим автором. Але оскільки я постійно зустрічаюся з великою кількістю симпатичних і цікавих людей, то наразі не замислювався зробити щось окремо саме з Андруховичем.
– Скажіть, будь ласка, чи змінилося ваше сприйняття Чернівців до і після того, як ви побували у нас? Чи помітно це якось у фільмі?
– Звісно. Змінилося глобально! Але у фільмі моє особисте сприйняття Чернівців жодним чином не демонструється, оскільки це нецікаво широкому загалу. До вашого фестивалю нічого не знав про Чернівці, крім того, що це загублена місцевість на кордоні з Румунією. Через п’ять днів, коли ми поверталися додому, виникло відчуття, що це чудове місце на Землі, про яке чомусь забувають. Чернівці заслуговують більшої уваги! Це один із мотивів мого фільму – показати дуже хороше місто із чудовими людьми.
Лілія ШУТЯК
