Днями на Буковині побувала Оксана Пекун – співачка і телеведуча.
Кореспондент "МБ" поспілкувалася з нею про народну пісню, українських виконавців та звичайних людей.
Оксана Пекун разом із командою передачі "Фольк-Music", яка виходить на Першому Національному каналі, на Буковину завітала вже вдруге. Цього разу телевізійники записували маловідомі пісні Хотинщини, Кіцманщини та Вижничини.
– У передачі ми показуємо не лише творчий бік краю, але й буковинські кухню, культуру, звичаї. Зокрема покажемо, як готують мамалигу. Розповімо про народний буковинський атрибут – горбатку. Виявляється, її колись шили на тривалий час. Тому з одного боку вишивали румунський прапор, а з іншого – австро-угорський. Яка влада приходила, таким боком горбатку й носили. Ми вражені.
– Як виникла ідея передачі "Фольк-Music"?
– Ідея вишукувати регіонами України маловідомі пісні і надавати їм нового дихання належить Володимирові Коваленку, одому з музичних продюсерів Першого Національного каналу. Він є і моїм продюсером. Коваленко майже рік виношував, обдумував, готувався до втілення цієї ідеї. Адже нині українське телебачення не може похвалитися авторськими передачами. Воно завантажене чужими ідеями. Більшість програм та шоу є запозиченими, купленими. А фольклору тим паче немає. Ми вирішили заповнити цю прогалину.
До речі, першим регіоном, пісні якого ми записали для програми, була саме Буковина. Тоді ми знімали Путилу, Заставну, Вижницю і Чернівці.
– Чи залишаються пісні, які переспівують виконавці, у їхньому репертуарі?
– Звісно. Чимало українських виконавців поповнили свій репертуар із нашого доробку. Після того, як колектив заспіває свою пісню, ми даємо на вибір молодим, талановитим, відомим і не дуже вибрати і переспівати пісню, яка їм сподобається. Співаки підбирають твори саме під свій репертуар.
Наприклад, з переліку відроджених пісень собі залишили пісенні твори ТІК, "Гайдамаки", Олександр Пономарьов, Катя Бужинська, Василь Лазарович, Оля Юнакова та інші виконавці.
І мені це дало змогу поповнити репертуар. Ми записали альбом "Козачка", до якого увійшло чимало пісень із народного фольклору. Його нині можна послухати в Інтернеті.
– Чи завжди подобається народним колективам, як змінюються їхні пісні у сучасному аранжуванні?
– Іноді не всім колективам подобається, як переспівують їхні пісні. Трапляється, що і не дуже вдало записують пісні молоді. Тоді ми обираємо інший кут і робимо новий популярний твір.
Але зрештою ми даємо нове життя маловідомій українській пісні. Навіть плануємо видавати диски із записами народних пісень для розповсюдження у школах.
– Чи змінилася Оксана Пекун як співачка?
– Ніколи не думала, що стану фахівцем у фольклорній справі. А ще телевізійником і такою собі харизматичною доброю ведучою.
Колись думала, що маю бути стильною, сучасною співачкою. Маю енергійно виступати на сцені. Але згодом замислилася про те, що треба знати наші корені, історію. І тут мені дається такий казковий шанс долучитися до цього. Я настільки цим перейнялася, що тепер не уявляю життя без цієї роботи, без "Фольк-Music". Я цим живу, без пафосу, повірте.
Паралельно бути сольною співачкою та телевізійником важко. Одна справа працювати на сцені, інша – в телестудії. Тут потрібно вести живу розмову, вчасно та влучно підтримати бесіду, поставити запитання. Довго, але поступово я дійшла до фахового рівня.
– Над чим нині працюєте?
– Хочу заспівати дуетом із гуртом ТІК якусь веселу жартівливу пісню. Нині вже маю доробок із гуртами "Світязь" та "Українські барви". Останній проект – із театром пісні "Джерела". У його складі є п’ятеро виконавців, які співають акапельно або українські народні пісні в сучасній обробці. Ми робимо спільний проект таким собі театральним дійством.
До речі, на Чернівецьке обласне телебачення передаю диск, і буковинці зможуть побачити цей концерт найближчим часом.
Наразі насолоджуюся українською піснею. За чотири роки існування передачі "Фольк-Music" ми вже вийшли на якісно вищий рівень. Нині на Першому Національному каналі ця передача – одна з найбільш рейтингових.
– Ваші побажання…
– Любити себе, своє рідне. Тоді неньку Україну полюбить увесь світ.
Ліна НАГІРНЯК
