Співак Павло Дворський, який переїхав до Києва шість років тому, приїде до Чернівців із програмою "Щастя моє". Програма ювілейна: менше, ніж за рік, пан Павло відзначить 60-річчя. Павло Дворський співатиме у супроводі симфонічного оркестру INSO-Lviv, яким керує Мирослав Скорик. Також на сцені працюватимуть музиканти гурту "19 клас".
У концерті візьме участь і Павло Дворський-молодший (на Міжнародному вокальному конкурсі в Італії, де було представлено 18 країн і Гран-прі отримала співачка з Віденської опери, він посів перше місце).
Глядач нині переважно платить не за творчість, а за можливість побачити героїв скандальних сторінок Інтернету, телебачення. Скандал, тусовка – основа шоу-бізнесу. Павло Дворський ніколи не був і не буде людиною тусовки. Вся його робота – це бажання гідно продовжити справу Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, Ігоря Білозіра, зберегти мелодику української пісні.
– Із сольною програмою ви приїжджаєте вперше...– Програма називається "Щастя моє". Вона узагальнює всі образи, пісні, думки, мрії. Звучатимуть пісні про любов до рідного краю, до Бога, до краян, про людські почуття. Пісні, перекладені італійською. Днями я повернувся з Італії, де мав концерти і презентував альбом з Le stelle cadenti (мої пісні у перекладі італійською). Співатиму із синами. Павло Дворський-молодший виконає арії, неаполітанські пісні, мої пісні. Він зараз захищає ступінь магістра у музичній академії імені Чайковського. Вже тричі співав оперу в постановці Дмитра Гнатюка "Запорожець за Дунаєм". Виконував партію Андрія. А Славко закінчує юридичний університет "Крок", не полишає заняття музикою.
– Київ виправдав ваші сподівання?– Ми переїхали, бо синам слід було здобувати вищу освіту. Нам порадили університет економіки і права "Крок", який дає грунтовні знання, а його дипломи мають європейську сертифікацію. А музична академія у Києві – прекрасна у вокальному плані. Там працюють найкращі викладачі, велике сузір’я оперних співаків. Ми вирішили поєднати навчання синів і мою творчу роботу. Хоча вагалися, радилися з дружиною, рідними. Іноді у житі слід щось змінювати . Але життя покаже. Ми маємо помешкання у Чернівцях. Хто знає, як складеться життя, де сини захочуть працювати.
– Життя змінилося? Ви придбали дороге авто, будинок...– Ми їхали не для того, щоб заробити мільйони та їздити розкішними авто і не бачити людей. Мета була – працювати творчо, більше гастролювати. Є нормальні умови: гарна квартира у хорошому спальному районі Голосієво. Маю авто "Субару", назва якого, як дізнався, у перекладі з японської – "Стожари". Як і моєї пісні, яку написав 35 років тому.
– Нині української пісні в ефірі не так вже і багато...– Я був з українськими співаками з концертом у Ростові-на-Дону, де нас запросили на радіо для інтерв’ю. Кажуть: "Давайте русскую песню". Ми почали казати, що слухачам цікаво буде послухати українську, з якою ми приїхали. "Не можна, наш керівник сказав: "У нас же русское радио", – відповіли. Нарешті перепитали у редактора і дозволили... один куплет. Вважаю, повинні звучати пісні різними мовами. Але якщо не звучатимуть пісні рідною мовою, це буде нонсенс. У нинішній ситуації ми й самі винні. Хотілося б, щоб на радіо, телебаченні працювали редактори-патріоти свого рідного.
– За часів "Смерічки", кажуть, мали по три-чотири концерти поспіль.– Так, за часів "Смерічки" ми мали по три-чотири концерти на день. Пригадую, у Свєрдловську (нині Катеринослав, Росія, – авт.) концерт розпочинався о 09.00! І Палац спорту – переповнений! А в Лужниках тиждень працювали за аншлагів. Заледве проводили знайомих, щоб вони стоячи послухали наш концерт. Охочих потрапити на концерти у Львові було більше, ніж місць: люди перелазили з горища, ламали двері, щоби стоячи-напівлежачи послухати. Коли зараз розповідаєш молодим митцям – не вірять.
– Українські пісні називають іноді неформатом...– Нас, тих, хто починав писати українську пісню, творив, хвилювався, падав, підіймався, дуже важко збити з цієї дороги. Завжди було нелегко. Нелегко було і Воробкевичу, і Федьковичу, і Сковороді. Але ми повинні робити свою справу щиро і натхненно.
Юлія Боднарюк
ДОСЬЄ
Павло Дворський народився 1 лютого 1953 року в селі Ленківці Кельменецького району.
1976 року Павла Дворського запросили
до ВІА "Смерічка".
1985 року співак розпочав сольну кар’єру.
1994 року його удостоїли звання
"Народний артист України".
Одружений. Батько двох дітей:
В’ячеслава і Павла.
31-05-2012, 16:50
0
5 192
