Кіноогляд від Ксенії Прокопець

"Єлєна"
Росія, 2011
Режисер – Андрій Звягінцев
У ролях: Надія Маркіна, Андрій Смірнов, Василь Мічков

Колишня санітарка Єлєна працює дружиною-домогосподаркою у багатія Владіміра, а у вільний час провідує сім’ю свого сина, яка мешкає в типовому спальному гетто. Непутящий син має свого такого ж, чиї руки постійно зайняті цигаркою, пивом або джойстиком. А ще на нього чекає армія, від якої може врятувати лише платний внз. Кишенькових грошей Єлєни для вирішення цієї проблеми замало, тож вона звертається по допомогу до чоловіка. Але той відмовляється спонсорувати навчання хлопця, мотивуючи тим, що такі речі повинен облаштовувати рідний батько. Щоб урятувати "кровиночку", Єлєна наважується на "ідеальне вбивство"... Свинцеве небо над Москвою поєднує два антагоністичні світи, між якими і балансує героїня. Притчевий фільм із безліччю підказок-символів, ідеальною композицією та майже хічкоківською атмосферою.


"Минулого року в Марієнбаді"
Франція, 1961
Режисер – Ален Рене
У ролях: Дельфін Сейріг, Саша Пітоєфф, Джорджо Альбертацці

Один із найважливіших фільмів французької "нової хвилі" за сценарієм одного з найвідоміших представників "нового роману" Алена Роб-Грійє. У якомусь готелі якийсь чоловік докучає якійсь жінці. Чи справді вони зустрічались минулого літа на курорті у Марієнбаді? Він стверджує, що зустрічались, і намагається переконати в цьому Її. Героїня вже починає вірити у примарний любовний зв’язок, а тим часом глядач остаточно заплутується. Адже перед ним розгортаються паралельні варіанти історії – з різними розмовами і ситуаціями, але без ознак переходу від минулого часу до теперішнього і навпаки. Це змушує нас самостійно розгадувати сюжет-головоломку. Втім, можна й не розгадувати, бо головне тут – не різниця між "вигадкою" і "реальністю", а сам спосіб розповіді, який збагатив мову кіно і змінив уявлення про поняття часу в кінематографі.


"Шкіра, в якій я живу"
Іспанія, 2011
Режисер – ПедроАльмодовар
У ролях: Антоніо Бандерас, Елена Анайя, Маріса Паредес

Геніальний пластичний хірург Роберто важко переживає втрату коханої дружини і доньки, які покінчили життя самогубством. Усамітнившись, лікар проводить експерименти зі створення штучної шкіри для людей майбутнього (вона, серед іншого, не горить і відлякує комарів). Результати дослідів він випробовує на своїй єдиній пацієнтці Вері, яку ніколи не випускає із замкненої кімнати і яка, здається, вже змирилася з долею полонянки вченого. Ситуацію змінює поява на віллі Роберто незнайомця у костюмі тигра, що запускає "ланцюгову реакцію" подій, які призводять до трагічного фіналу. Але, як це завжди буває з фільмами Альмодовара, переповідати їхні сюжети – річ невдячна. Адже фокус зі схованими у шафі скелетами може не вдатися. А різних фокусів для нас режисер підготував достатньо, щоб по-справжньому і здивувати, і потішити.