"У кожному з нас живе геніальний актор. Просто розбудіть його!" – такі слова щороку каже своїм новим студентам професор Всеросійського Державного інституту кінематографії Олексій Баталов. Він не вірить у винятковий талант, у Божий дар тощо. Вважає, що сам став видатним актором, бо не мав вибору. Адже коли дитина буквально народжується і росте в театрі, коли майже всі її родичі – на сцені, іншого шляху просто не існує.
Днями Олексію Баталову виповнилося 83 роки. Більшість кінозірок його плеяди вже зовсім не живі класики. Баталова ж щось міцно тримає в цьому житті. І це не робота, як можна було б подумати, а дуже особлива життєва обставина.
Позитивні мерзотники
Усі люблять Баталова. Здається, немає в радянському кіно більш позитивного, більш романтичного героя. Плюс іще його надзвичайний "заспокійливий" голос, яким він озвучив дванадцять мультфільмів (зокрема й легендарного "Їжачка в тумані") та прочитав закадровий текст у чотирьох фільмах.
Однак самого актора його позитивне амплуа явно обтяжує. Мало не в кожному інтерв’ю він намагається викрити справжню сутність своїх кіноперсонажів. Ось, наприклад, Федір Протасов із екранізації п’єси Толстого "Живий труп" – хіба ж не мерзотник? Через свої дурнуваті фантазії зруйнував життя дружині. А Гуров із Чеховської "Дами з собачкою"? Просто підлий зрадник: не досить, що жінку обманює, та ще й рідних дітей не любить. Але найбільш нещадний Баталов до всенародного улюбленця Гоші з оскароносного фільму "Москва сльозам не вірить". "Я не здивувався б, якби він через місяць-два після весілля вдарив дружину пляшкою по голові", – каже актор. Що й казати: Баталов – не нудний співрозмовник. Можливо, тому, що мав у кого вчитися.
"Онук" Ахматової
Олексій Баталов – потомственний актор. У Московському Художньому Академічному театрі свого часу грали не лише обоє його батьків, а й дядько з тіткою та ще кілька більш віддалених родичів. Баталов каже, що у буквальному сенсі ріс у театрі, бо мама з татом тривалий час мешкали в кімнатці при МХАТі. Природно, що на сцену він почав виходити ще дитиною і не міг уявити себе в майбутньому ніким іншим – лише актором. Невдовзі він близько познайомився ще й з літературною богемою: батьки розлучилися, і мама Олексія вийшла заміж за відомого письменника-сатирика Віктора Ардова, у дім якого й переїхала разом із п’ятирічним Олексієм. А гості в цьому домі бували видатні: Булгаков, Мандельштам, Зощенко, Ільф і Петров, Олєша, Свєтлов, Пастернак, Ахматова…
З останньою в Ардових склалась якась особливо ніжна дружба, й Олексій в дитинстві вважав її своєю бабусею. Легендою стала історія про те, як Ахматова віддала юному Баталову свій гонорар за переклади, щоби він купив собі пристойний одяг після армії. Баталов же, як справжній чоловік, придбав на ці гроші свою першу машину – потриманий "Москвич". І назвав його "Аннушкою". Автомобілі, до речі, на все життя залишились його пристрастю. Не в тому сенсі, що він купував собі щороку дорожчі та престижніші машини, а в тому, що навчився дуже майстерно їздити. Кажуть, його навички водіння – як у професійного гонщика. Тож коли 1983 року Баталов знімався у фільмі "Швидкість", присвяченому автоперегонам, дублери йому не знадобилися.
Без допомоги каскадерів обійшовся Баталов і у фільмі-казці "Три товстуни", яку сам і поставив. Актор виконував там надскладний цирковий трюк – перехід по натягнутому канату між будинками. І то був зовсім не вибрик, не марнославне зухвальство. Просто тоді у Радянському Союзі ще не володіли технологією комбінованих зйомок на кольоровій плівці. Тренувався Баталов не один місяць, але з великим натхненням, бо йому допомагала кохана жінка – його друга і нині дійсна дружина Гітана Леонтенко.
Циганське кохання
Історія цього кохання гідна пера романіста або хоча б кіносценариста. В циркову красуню-циганку Олексій Баталов закохався з першого погляду. На той час він уже побував у шлюбі, мав дочку. До речі, зі своєю першою дружиною побрався в 16 (!) років. Офіційно стосунки оформили лише через два роки, як дозволив закон, але разом почали жити ще школярами. Обмінялися обручками, поставили батьків перед фактом, і ті змирилися… А через десять років прийшло нове кохання – уже на все життя. Гітана відповіла Баталову взаємністю, але одружилися вони аж через десять років. Її родина була категорично проти цього шлюбу, адже ромські традиції передбачають вибір пари у своєму середовищі. Подейкують, що родичі дівчини навіть погрожували Баталову фізичною розправою. Та врешті-решт із "міжнаціональним" коханням усім довелося змиритися. Здавалося, що попереду в щасливого подружжя лише найкращі миті життя, але в долі були інші плани: довгоочікувана донечка Марія народилася хворою. Дитячий церебральний параліч прирік дівчинку на життя без руху. Водночас хвороба не зачепила інтелекту дитини, і це дозволило Маші Баталовій здобути не лише середню, а й вищу освіту. Вона закінчила сценарний факультет ВДІКу. За її сценарієм 2007 року знято фільм "Будинок на Англійській набережній", в якому знялася сама Людмила Чурсіна, а музику написав сам Олексій Рибніков.
Марії Баталовій сьогодні 43 роки, але батьки досі залишаються її єдиною опорою в житті. Адже у пострадянському суспільстві нерухомий інвалід (навіть той, який пише сценарії до фільмів) не може обійтися без постійної опіки. Це і є та особлива життєва обставина, яка тримає на світі Олексія Баталова.
Оксана ДРАЧКОВСЬКА
