"Бумбокс". "Середній вік"
Видавець – Lavina Music, 2011
11 пісень
Про новий альбом очільник "Бумбоксу" Андрій Хливнюк сказав так: "Це легкий український рок-н-ролл і його заміс із хіп-хоп музикою, з поп-музикою і десь, можливо, з джазовою музикою. Це легка платівка для персонального прослуховування у навушниках. Ось що таке СВ". Отже, у цьому випадку сприймаємо середній вік не як життєву кризу, а як певний етап розвитку, своєрідний апогей юнацького бавлення у музику, після чого вона стане виваженою, якісною і дорослою. Традиційна кількість пісень для альбому – їх на платівках "Бумбоксу" завжди 11. Традиційна тримовність: Хливнюк майже у рівних пропорціях співає в альбомі українською, англійською та російською, тож не дивно, що презентації відбудуться, крім України, ще в Росії та Америці. Традиційно на диску є хіти: "Не має ТБ", "За буйки", "Этажи" (спільно з Дмитром Шуровим). І є прохідні речі (вказувати їх не будемо, бо хтозна, може, серед них деякі виявляться завтра шлягерами). Традиційно маємо якісну українську музику, як продукт на експорт, що користується добрим попитом. І це хороші традиції.
"Антре". "Тиша" (EP)
Видавець – Автор, 2011
5 пісень
Після розпаду досить відомої столичної формації "Н.Три" через вихід із команди гітариста багато хто вже не сподівався на реюніон. Але лідер гурту Олексій Шманьов вирішив, що ставити крапку ще зарано. Тож після деяких нехитрих маніпуляцій із назвою новостворена формація тепер називається "Антре", тобто ніби по-французьки: вхід, вступ, вихід (на сцену), перший номер. Тим часом назва міні-альбому не повторює назви жодної з пісень. Олексій Шманьов пояснює цей факт, може, й не надто оригінально, але переконливо: "Тиша – найкраща музика". Слухаючи пісні "Божевільна душа", "Примара", "Човен", "Та година", "Моє Сонце", розумієш, що він мав на увазі: легкий, лірико-романтичний настрій платівки суттєво відрізняється від безтурботно-панківського драйву попереднього проекту. Натомість це гарні пісні, заспівані дещо втомленою, як може здатися на перший погляд, але сильною людиною. Пісні, які варто слухати хоча б тому, що вони впізнаються з перших акордів, подібно до улюбленців Шманьова – Coldplay. Качати тут: http://antremusic.com
"Тонкая красная нить". "Второе Я"
Видавець – Автор, 2011
15 треків
"Тут усі ваші страхи отримають обличчя, усі таємні бажання самі постукають у двері, тут ваші очі побачать те, що могло існувати тільки у божевільних фантазіях, тут брехня пульсуватиме у ваших жилах, а кров замерзне, бо серце перетвориться на лід. Тут є все, про що ви завжди мріяли. Ласкаво просимо!" – такими загадковими словами вокаліст гурту Євген Тютюнник закликає нас в інтродукції увійти в глибини підсвідомості за допомогою музики свого колективу. А що сама музика? Вам "Арія" подобається? Мені – не дуже. Ні музикою, яка калькує всесвітньо відомий гурт Iron Maiden, ні текстами, які їм регулярно пише на замовлення Маргарита Пушкіна. Щось подібне маємо і тут. Харківській формації навіть не допоміг дует з їхнім відомим земляком Сергієм Бабкіним. Але хоч що я там писав би, ця музика також має своїх прихильників, а отже – право на існування. Для мене ж цей альбом – як фільм, який вдруге дивитися не хочеться. І не так тому, що поганий, а тому, що й одного разу цілком достатньо, щоб усе зрозуміти і сформувати власну думку. Тягнути: http://www.tkn.com.ua/
The Stens. "Weekend" (сингл)
Видавець – Автор, 2011
1 пісня
Танцювальний панк або диско-рок: кому як подобається, той собі так і називає стиль молодої івано-франківської групи The Stens. Попри те, що команда молода, хлопці ретельно вивчили українську сцену і обрали собі актуальну музику: саме під таку не встояти на концертах, бо вона весела, чітка і драйвова. Інакше й бути не могло, адже за команду взявся Frost, він же Олег Мороз – басист відомого "Пана Пупця". У побічному проекті, який він, до речі, записує на своїй студії Frost Magnetic Records, пан Мороз густо посипає саунд колективу різними електронними прибамбасами, тобто звуковими ефектами. Крім нього, до складу входять Владик (вокал, гітара), Серж (барабани) та Гриник (бас-гітара та бек-вокал). Запальна четвірка за досить короткий термін встигла виступити як у рідному Франику, так і на виїзді. Востаннє їх бачив на фестивалі "Потяг до Яремче", де хлопці "запалили" юрбу меломанів не гірше за добре знаних українських зірок. Одне слово, деяким зіркам, які вже давно тупцюють на місці, не створюючи нічого нового, росте гідна заміна.
