Граючи на двох десятках інструментів, подружній дует Яна та Бари КРАТОЧВІЛОВИХ створює музику, стиль якої умовно можна охарактеризувати як мінімалістичне електрофольк-кабаре. При цьому співають чехи зовсім не чеською, а мовою, зрозумілою лише їм. Зате позитивні емоції, які викликає їхня музика, зрозумілі всім. За період від 11 до 29 жовтня DVA виступили в 13 українських містах, чого, як запевняють музиканти, до них не робив жоден закордонний гурт. А на додачу Ян та Бара захопили ще й Москву та Санкт-Петербург.
Що цікаво: у кожному з міст українського туру чехи робили диктофонні записи і тепер збираються на їхній основі створити новий, уже третій свій альбом, з яким знову ж поїдуть у тур Україною. Першим треком альбому буде пісня про залізничну станцію Пардубіце – відправний пункт, звідки розпочалася мандрівка чеського дуету українськими містами. А вже далі були Львів, Івано-Франківськ, Чернівці та ще десяток міст, які ми, сподіваюся, впізнаємо у майбутньому альбомі. Про нашу країну та їхню музику і розмовляємо.
– Мова ваших пісень – штучна, вигадана вами самими. Як вона створюється?
– Ми почали співати нею тому, що нам хотілося створити мову, яка водночас всіх і поєднувала б, і розділяла б, тобто мову, яка була би зрозумілою для всіх і ні для кого. Слухаючи нас, кожен може уявляти щось своє. Ми нібито додаємо угорські й балтійські слова в свої тексти, бо нам ці мови дуже імпонують, але ми самі їх не розуміємо і вони для нас так само таємничі, як і вигадана нами мова для наших слухачів. На концертах ми оголошуємо: "рускоє тєхно" або "латиський хіп-хоп" – і кожна пісня переносить вас в іншу країну. Вони наче й реальні, але, не знаючи цих мов, ми вигадуємо слова, які лише нагадують ту чи іншу мову. У нашому новому альбомі HU мова стала ще більше штучною.
– Вигаданою мовою у нас в Україні донедавна співала, наприклад, "Табула Раса". А з-поміж закордонних можна згадати відомих Sigur Ros, які у своїх інтерв’ю стверджують, що співають пташиною, а не рідною ісландською мовою.
– На жаль, ми мало знайомі з українською музикою. А ось ісландці – Sigur Ros, FM Belfast, Mum, Bjork – усі нам дуже до вподоби. Для нас немає різниці, співають вони вигаданою чи ісландською, адже ісландська мова нам така ж незрозуміла. Тим часом про нас за кордоном часто пишуть, що ми співаємо чеською, і це нас дуже веселить.
– Чому ви погодилися на програшний у фінансовому плані тур Україною, куди, як відомо, на заробітки не їздять?
– Нам просто цікаво поїздити Україною, це для нас – як канікули.
– Свій новий на сьогодні альбом HU ви вже презентували в кількох країнах Європи. Як його там сприймали слухачі?
– Реакція і на перший наш альбом Fonók, i на "HU" була дуже гарною. Ми об’їздили вже близько 20 європейських країн, і навіть там, де бували вперше (а це більшість), нас сприймали чудово. Тож ми щасливі і дуже вдячні всім слухачам, які приходили на наші концерти.
– До вашого нового альбому увійдуть записи, зроблені в Україні. Що ви записали у Чернівцях?
– Ми записували не інструменти, а звучання міст. У нас уже є багато "шуму" з різних міст нашого туру. І ми використаємо ці звуки, коли будемо робити пісні про українські міста, які ми відвідаємо. У Чернівцях ми записали голоси на залізничному вокзалі, де молоді люди зустрічали якихось родичів.
– У вас музика трохи схожа на українську "Запаску". Крім того, їх також двоє. Чи є між вами ще щось спільне?
– Ми – друзі, і нам дуже подобається їхня творчість. Сміливо можемо сказати, що ми фанати "Запаски". Приємно, що їхня співачка Яна приїхала на наш концерт до Чернівців.
– На концертах ви не стоїте на місці, іноді навіть бігаєте залом. Звідкіля стільки енергії?
– Ми її черпаємо з самої музики, але й публіка теж нас дуже надихає. Коли бачимо, що публіка "розігріта", у нас із нею виникає такий собі Perpetuum Mobile. Ми лише повертаємо те, що отримали.
– В яких містах України вам сподобалося виступати і чим саме?
– В івано-франківському клубі "Мармуляда" нас дуже тепло сприйняли, але люди сиділи, і концерт був інтровертним. Як кажуть, інтровертам – інтровертне, а екстравертам – екстравертне. Ми, наприклад, у житті – інтроверти, а на сцені стаємо екстравертами. А перед тим виступали у Львові в рок-кафе Johnny Rocker. Це маленький клуб у підвалі, куди набилося дуже багато людей, і все нагадувало екстравертне рейв-паті. А у вас вийшло 50 на 50. Тобто усі концерти різні.
– Невід’ємна частина ваших виступів – артхаус-відео. Як воно народжується?
– Наша ві-джейка Маркета Ліса всюди возить за собою відеопроектор і, де є можливість, створює візуальні ефекти, що супроводжують наші виступи. Як ми "лупуємо" нашу музику, так і вона зациклює усілякі незвичні картинки і фотографії. Вона нам робила деякі кліпи, і багато хто стверджує, що вони вийшли досить непоганими.
– Чи є у гурту DVA якась життєва і творча філософія?
– Робити тільки те, що хочемо, і те, що нам подобається.
Тарас ПІЦ
