Їхня оригінальність не може не привертати увагу. Тернопільський гурт "Зелені Сестри" тримається на трьох китах, чи то пак – трьох тендітних русалках, імена яких – Оля, Ліля та Женя. Коли я вперше побачив їх на сцені під час ювілейної "Червоної Рути" 2009 року, то дивився на карколомні трансформації дівчат у диких звірів та пташок, мов заворожений. І не я один: журі тоді присудило незвичайним тернополянкам призове місце у жанрі "Інша музика". Музика їхня справді інша: мінімалістичні електронні звуки поєднуються в ній з усілякими екзотичними дудками та діджеріду, а також дитячими інструментами, що додають звучанню пікантності та вишуканості. У розмові дівчата теж легкі, а інтерв’ю дають завжди втрьох, доповнюючи одна одну у разі потреби.
- Традиційне: чому така назва і що вона означає?
- Складне запитання, філософське. Нам його майже ніколи ніхто не ставить. А відповідь проста: тому що ми сестри по духу, а зелений – це колір, що символізує весну, листочки і взагалі живу природу.
- Інструменти, які ви використовуєте, є досить незвичними. Чому вибрали саме їх?
- Ми – експериментальний гурт, і коли чотири роки тому розпочинали грати, то видобували звуки з тих інструментів, які в кого були. Одна мала діджеріду, друга – сопілку, третя – ксилофон. Так воно все і почалося.
- А є ще й дитячі інструменти…
-Так, і звуки вони видають дитячі, бо це саме те, що нам треба. Дитячий ксилофон видає дуже гарні звуки, які нам пасують. Загалом, нас троє дівчат, і в кожної свій смак, і кожна собі підбирає ті інструменти, які їй подобаються. Але є і хлопці: один – басист, інший видобуває електронні звуки.
- Кому належить авторство ваших геніальних текстів?
- Нашу музику умовно можна поділяти на дві частини – електронну й етнічну. Якщо говорити про електронну, то кожен озвучує свою лінію, за яку відповідає. Так само і з текстами.
- Хто слугує прообразами героїв ваших пісень? Наприклад, у пісні "Бородата жінка"?
- Бородата жінка – це таке вигадане чудовисько, яке вийшло з лісу, аби помститися людям за те, що вони засмічують ліси і гори, нищать його територію А воно таке зле і вирішило трошки пожартувати над людьми і полякати їх.
- Інша пісня – "Маленьке ведмежатко"…
- На неї дуже цікаво реагують маленькі діти. На цьогорічному фестивалі "Арт-Поле" вони витанцьовували, коли чули цю пісню, і нам така реакція дуже сподобалась. Тоді як під "Бородату жінку" вони всі посідали мовчки, і ніхто навіть не ворухнувся. У нашої Лілі є дитинка, вона у нас – прототип усіх дітей, і на ній ми тестуємо нашу музику. Маленьке ведмежатко – це такий "збірний образ" друга, який має бути у всіх, і всі завжди його люблять і чекають, бо з ним весело. Пісенька про дружбу.
- Я вперше почув вас на "Червоній Руті". А взагалі, знайти про вас інформацію можна хіба що в соціальних мережах. Як ви ще даєте публіці про себе знати?
- Справді, вже понад чотири роки нам слугує передусім наша сторінка My Space. Якщо подивитися на кількість прослуховувань і переглядів на ній, то ми маємо близько 30000, а це хоч якийсь, та показник. Три тисячі друзів також маємо там. Та музика, яку ми граємо, більше популярна десь за кордоном, тому більшість друзів звідтіля. Тепер ми дуже популярні в якихось теплих країнах, таких, як Португалія, Бразилія, Уругвай.
- Ваша програма за останні кілька років майже не зазнала змін. Чи працюєте над новим матеріалом?
- У нас зараз у роботі дуже багато нових пісень. Ми на такій стадії, що вони майже готові, але вирішили поки що на тих фестивалях, до яких ми довго йшли і виступаємо вперше, виконувати перевірені часом речі.
- Про що співатимете завтра?
- Про усе те, що бачимо довкола, про те, що надихає. У принципі, теми такі ж, як були дотепер.
- Фестивалів в Україні вам нині не бракує?
- Ні, ми постійно десь виступаємо. Ось цього року виступили на "Арт-Полі" і "Заході". Нам лише чотири роки, але щороку вже випадає можливість виступати на якихось потужних фестивалях. Клубних концертів у нас менше, ніж фестивальних, бо насправді є небагато місць, де можна грати таку музику.
- А чим для вас є ваша музика?
- Наша музика існує для того, щоб нести радість і жвавість, якусь незвичність, і ми намагаємося завжди винаходити щось новеньке, щоб не повторюватись. Ми – як першопрохідці, гурт, який не має аналогів. Це дуже важко. Наша музика перш за все повинна підтримувати цей рух новизни. Ми постійно залучаємо нові інструменти, вносимо якісь зміни. Нам цікаво поєднувати, здавалося б, непоєднуване. І дарувати людям позитив – це наш основний мотив. (Тарас ПІЦ)
