«Ренесанс» українського року

Ірпінський гурт "Ренесанс" став справжнім відкриттям останнього фестивалю "Славське-Рок 2011", що відзначив нещодавно свою першу п’ятирічку. Кавер-версіями на пісні "Червона Рута" та "Земля в ілюмінаторі", а також авторськими речами так завели публіку, що аж виникало запитання: чому вони виступають на малій сцені, а не на великій, куди їм давно вже час? Стилістику "Ренесанс" обрав собі оригінальну: береться якась відома українська чи радянська пісня і якийсь не менш відомий зарубіжний рок-шлягер, потім складники змішуються – і виходить такий собі пародійний рок, від якого ноги самі несуть вас у танок. Сценічними костюмами формація нагадує більш відомих побратимів "От Вінта!", а як підійти ближче і послухати уважніше, то й з гуртом "ТіК" можна у чомусь знайти подібність. Тим часом вокаліст виглядає, як кремезніша версія Сашка Положинського. Щодо назви, то музиканти просять не ототожнювати її з конкретним періодом в історії європейської культури. Їхній "Ренесанс" – це відродження у широкому сенсі: душі, позитивної енергії і взагалі всього найкращого, що присутнє у серці кожної людини. Про музику і не тільки спілкуюся з вокалістом гурту Юрієм БОНДАРЕНКОМ.

- Традиційне у розмові з новачками запитання: як давно заснувалися?

- Насправді гурт існує давно. Перший склад почав своє існування ще 1998 року. Але тоді були зовсім інші люди і зовсім інша музика – хард, хеві. Від того складу залишився тільки басист Сергій Попруга, він і є засновником нашого гурту. Потім, у 2003-2004 роках склад змінився докорінно. Я прийшов вокалістом 2004-го, до цього співав у команді "Нейтральна Територія", поки вона не розпалась. Відтоді з басистом Сергієм і гітаристом Дімою ми разом граємо донині. Трохи понад рік тому до нас приєдналися баяніст Міша, потім трубач Андрій Журавльов, потім Олексій Шаповал сів за барабани, а останнім прийшов тромбоніст – ще один Сергій. Тобто нинішній склад існує менше року.

- Те, що ви граєте, – це ска чи щось інше?

- Коли нас запитують, в якому стилі ми граємо, відповідаємо, що це "халабуда-рок". Це щось таке затишне, зроблене своїми руками. У нашому стилі є елементи усього – і реггі, і трошки ска, і важкеньке ми полюбляємо, і покричати. Головне – щоб це була музика, яка подобається нам і людям, щоб вона викликала позитивні емоції. Оце наша ідея і мета.

- Поки що ви маловідомі, тож хотілося б дізнатись, де, окрім фесту "Славське-Рок 2011" ви ще виступали?

- Цього року ми почали дуже активно їздити по фестивалях, були на "У-Році" в Одеській області. Фест запам’ятався нам тим, що там поставили величезну сцену на пляжі, але на ній ніхто не грав, бо була величезна буря, й усі перебазувались на малу сцену, що вийшло дуже душевно. На "Підкамені" нам теж дуже сподобалось…

- У своїй творчості ви робите ставку на кавер-версії. Чому не на авторський матеріал?

- Кавери – це фестивальна програма. Ми розуміємо, що люди приїхали на фестиваль, щоб відриватися, танцювати, тому авторські пісні стараємось на фестах не виконувати. А із сольною програмою виступаємо у клубах в Ірпіні, в Києві. Але зрозуміло, що клуби – це зовсім інше.

- Ваші сценічні костюми споріднюють вас із гуртом "От Вінта!"

- Костюми – це ідея-фікс нашого басиста, він дуже хотів, щоб ми були костюмовані, і ми дуже довго з цим носилися, пропонували різним людям, самі намагалися щось придумати. Довший час ми виступали у різних вишиванках, але нещодавно познайомилися з прекрасною українською дизайнеркою Олесею Теліженко, і вона ці костюми нам розробила.

- Щоби вас перестали з кимось порівнювати, може, скажете щось про власну оригінальність?

- Людська схильність до порівнянь дуже сильна, ми самі весь час когось із кимось порівнюємо. Скажімо, коли ми робимо наші компіляції – так ми називаємо накладання слів українських народних пісень на музику закордонних рок-хітів. У нас є українські пісні на музику Metallica, The Cranberries, Deep Purple. Цікаво, коли вдається знайти якесь змістовне поєднання. Наприклад, у "Black Night" – пісню Deep Purple – ми вставили слова з "Гуцулки Ксені". І це дуже органічно вписалося: пісня починається з того, що темна нічка гори вкрила. Тобто і там "Black Night", і тут "Black Night". Порівнювати будуть, порівнювати потрібно, і це нормально. Я цього не боюся.

- Які книги чи фільми впливають на вокаліста "Ренесансу"?

- Я тепер "підсів" на Дмитра Ліпскерова – є такий російський автор, який пише дуже своєрідну прозу. Також мені дуже подобаються наші Марина і Сергій Дяченки – всі їхні книжки прочитав і зрозумів, що це моє. Дуже подобається Андрій Курков, якого найбільше зараз перекладають за кордоном. Щодо фільмів, то люблю старе добре радянське кіно, і на першому місці у мене стоїть "Афоня", сам не знаю чому. Можу дивитися цей фільм щодня і щоразу сміятимусь, ніби вперше його побачив. "Кін-Дза-Дза" теж прекрасний фільм. Дуже чекаю на однойменний мультик, який ось-ось має вийти. А з-поміж закордонних подобається "сучасна класика" – Тарантіно, Кустуріца…
Тарас ПІЦ