Про життя кінорежисера Романа Поланського обов’язково колись знімуть художній фільм, так званий байопік. Цей жанр нині чи не найбільш модний у Голівуді. Ось тільки, на відміну від багатьох інших байопіків, фільм-біографія Поланського буде дуже цікавим.

Гетто і дещо гірше

Доля, спершу начебто прихильна, дуже швидко показала зуби маленькому Раймундові Роману Ліблінгу (так звали майбутнього режисера). Він народився 18 серпня 1933 року в Парижі, у родині заможних євреїв, вихідців із Польщі. Коли хлопчикові виповнилося три роки, його батьки з якогось дива вирішили повернутися до Польщі. Хоч 1936 року в Німеччині вже було прийнято расові закони, які позбавляли євреїв громадянських прав, ніхто не міг передбачити, яким саме буде подальший розвиток подій. Не виключено, що Ліблінги якраз і втікали від нацистської зарази, вважаючи, що вона пошириться швидше на захід, ніж на схід.

Батько і мати Романа опинилися в концтаборах, а він сам залишився виживати у краківському гетто. Вижив. Вцілів і батько. Цьому дуже посприяла така собі Ванда Поланська – жінка, яка підібрала і виходила напівживого Ришарда Ліблінга. Овдовілий Ришард одружився з Вандою і взяв її прізвище собі та синові. Про всяк випадок.

Далі в житті Романа був щасливий період: успіхи в кар’єрі та особистому житті. З американкою Шерон Тейт доля звела Поланського під час роботи над його першим голівудським фільмом "Бал вампірів". Успішна модель, вона намагалася досягти чогось ще й у кіно, та їй у цій справі заважала… врода. Шерон була красунею з ідеальним обличчям і спокусливою фігурою. На таку був би попит у "золотий вік" Голівуду, але не в 60-ті роки, коли в кіно почали знімати "звичайних" людей. Поланський ризикнув запросити "живу картинку" у свій комедійно-пародійний жахливчик. Через рік вони одружилися, а ще через рік вагітну хлопчиком дружину режисера убили.

Поланський тоді перебував у Лондоні, готуючись до зйомок фільму "День дельфіна". До Шерон, яка була на восьмому місяці вагітності і потерпала від самотності, прийшли в гості давні друзі. Весела розмова, коктейлі… На той час голівудські зірки ще не знали, що таке десятиметрові мури і кілька рядів охорони – жили як звичайні люди. Отож, дружню вечірку несподівано перервали озброєні люди в чорному. Це було четверо членів угрупування "ідейного" злочинця Чарльза Менсона – колишній спортсмен і троє молодих жінок. Вони убили всіх, кого застали в будинку, навіть випадкового гостя, який приїхав до сторожа, та маленького собаку господині. Причому чоловіків, які намагалися чинити спротив, одразу застрелили, а жінок катували. Вагітній Шерон завдали 18 ножових поранень, а перед цим іще затягували зашморг на шиї.

На похороні Поланський ридав і бився в істериці, не соромлячись ні чужих поглядів, ні об’єктивів фотокамер. Він почувався винним. І в тому, що його не було тоді вдома, і в тому, що не був ідеальним чоловіком для Шерон, адже зраджував її. Натомість чимало людей побачили провину Поланського в іншому. Це, мовляв, розплата за "сатанинський" фільм "Дитина Розмарі". Цікаво, що б тоді мало статися з режисерами, які працювали пізніше над кіносеріалами "Омен" чи "Екзорцист"?

"Темні" шедеври

Справді Поланського-режисера (а він чимало працював і як актор) з самого початку цікавили темні й надприродні сили. Свою першу кількахвилинну короткометражку він зняв про вбивство. Перший повнометражний фільм "Ніж у воді" вже самою назвою говорить про себе. Його різко розкритикували у Польщі як "аморальний" і з захватом прийняли на Заході. Дебютна стрічка молодого режисера навіть номінувалася на "Оскар", конкуруючи з шедевром Фелліні "8 ½". Тож наступний фільм – "Відраза" з Катрін Деньов у головній ролі – молодий режисер із соціалістичної Польщі знімав уже в Лондоні. Згадуючи "Відразу", хочеться сказати щось ретроградне, на кшталт "уміли ж колись знімати!". Бо якщо сьогодні психологічним трилером вважається "Мовчання ягнят", то… вочевидь, люди просто не бачили справжнього психологічного трилера.

Поланський зняв чимало "темних" шедеврів, та його творчість зовсім не обмежується цим жанром і тематикою. В його доробку є й екранізація літературної класики, і фільмування сучасних п’єс, і мелодрами. З останніх не можу не згадати про "Гіркий місяць". Якщо ви не бачили його, то вважайте, що нічого не знаєте про кохання.

Весь багатогранний кінематограф Поланського можна охарактеризувати одним словом: захопливо. Хоч як повільно розгортаються події в знаменитій "квартирній" трилогії ("Відраза", "Дитина Розмарі", "Мешканець"), відірватися від екрану неможливо. Режисер постійно "ловить" нас то на цікавий інтер’єр, то на стильне вбрання героїні, то на загадкові жести героя, то на несподівані мізансцени. Адже у справжньому кіно сюжет завжди другорядний.

Втікач від Феміди

На цьогорічному Венеційському кінофестивалі, який розпочнеться 31 серпня, відбудеться прем’єра нового фільму Романа Поланського "Різанина". Попри страшну назву, це зовсім не жахливчик із намотуванням кишок (Поланський, до його честі, ніколи такого й не знімав), а майже театральна постановка, цілковито заснована на майстерності акторів. Їх тут четверо: Джоді Фостер, Кейт Вінслет, Джон Сі Рейлі та Крістоф Вальц, який став суперзіркою після "Безславних виродків" Тарантіно.

Глядачі та кінокритики очікують на цю прем’єру з великим нетерпінням, але сам режисер не приїде представляти її. Річ у тім, що в Італії, яка має угоду зі США про екстрадицію злочинців, Поланського можуть заарештувати. 34 роки тому в Сполучених Штатах його звинуватили у зґвалтуванні 13-річної дівчинки-моделі. Режисер навіть визнав свою провину, щоправда, не у зґвалтуванні, а у сексуальному зв’язку з неповнолітньою, що також кримінально переслідується. Не дочекавшись вироку суду, Поланський втік спершу до Британії, а потім до Франції, де відновив громадянство за місцем народження. Сама жертва неодноразово просила помилувати свого кривдника, однак американське правосуддя винятків не робить, навіть для володарів "Оскара". Два роки тому Поланського вже заарештовували у Швейцарії, але до екстрадиції все ж не дійшло. Отож, розв’язки наразі немає – сюжет для байопіка незавершений.
Оксана ДРАЧКОВСЬКА