Франсиско Гавілан – відомий іспанський письменник, психолог, журналіст, режисер і невтомний мандрівник. Його книжки вже давно стали бестселерами в США, Іспанії, Латинській Америці, Франції та ін. "За тридцять років своєї творчої діяльності, читаємо на офіційному сайті письменника, − автор створив більше чотирнадцяти книжок, які були перекладені іноземними мовами, в тому числі корейською, російською та українською". Гавілан – знаний дослідник комунікативної психології та популяризатор різних соціальних аспектів людської поведінки.
Перше знайомство українського читача з творчістю Франсиско Гавілана відбулося 2009 року, коли видавництво "Пульсари" опублікувало його роман "Усі ці нестерпні люди". Згодом до нас прийшли ще дві книги іспанського автора у перекладі Валерія Крутоуза – "У світі поганих звичок іспанців" та "Небезпечні дружні зв’язки". Творчість Франсиско Гавілана є своєрідною альтернативою книгам Дейла Карнегі. В останньому романі іспанець прямо протиставляє свої ідеї поглядам американського психолога у розділі "Як здобувати друзів без допомоги Дейла Карнегі".
Роман "Усі ці нестерпні люди" має підзаголовок "Як прожити серед людей, які роблять наше життя неможливим". Книга містить 23 психологічні портрети таких "нестерпних людей", як Інтриган, Лихослов, Критикан, Базікало, Всезнайко, Підлабузник та ін. Їхні приклади майстерно доповнюються різноманітними свідченнями, приказками, анекдотами та реаліями. Кожен психотип супроводжується не лише найбільш притаманними йому рисами, а й описом життя людини, яке сприяло виробленню нестерпного характеру.
Без педантизму, але з дивовижною точністю та своєрідним національним гумором Гавілан ділиться враженнями від зустрічей з такими особами. Не секрет, що "нестерпні люди мають, як і будь-хто, свої погані й ще гірші сторони". Ось автор і вчить, які стратегії варто застосовувати для уникнення небажаних стосунків з ними, навіть якщо це ваша дружина або шеф. На багатьох прикладах Гавілан доводить, що спілкування з нестерпними людьми шкідливе для здоров’я. Якщо ж цього все-таки не уникнути, тоді слід дотримуватися певних правил "безпечної комунікації", з якими можна ознайомитися на сторінках роману.
Часто звичайне спілкування між людьми переростає у дружбу. У цьому випадку також варто остерігатись беззастережної довіри до співрозмовника. Згадана тема стає центральною у романі "Небезпечні дружні зв’язки" або "Посібник з виживання серед друзів, що нас уражають, кривдять або зраджують". Гавілан пропонує своїм читачам цілу плеяду друзів – п’явок, скнар, критиканів, брехунів, фанатиків, суперників. Водночас автор додає і "золоті правила", що допомагають розірвати небезпечні дружні зв’язки. Проте понад усе Гавілан радить вчитися йти на компроміси й намагатися зберегти стосунки: "двері свого серця треба зачиняти обережніше, аніж дверцята таксі". У романі він згадує багато переваг дружби, яка "знижує ризик серцевих нападів, захищає імунну систему, підвищує життєвий тонус, запобігає почуттю самотності" тощо.
Окрім досліджень загального психологічного різноманіття людського зоопарку, Гавілан розповідає світові про специфічні особливості іспанського характеру. Цьому присвячено роман із промовистою назвою "У світі поганих звичок іспанців". І тут на українського читача чекає найбільший сюрприз. Бо іноді просто важко повірити, що автор говорить про своїх співвітчизників, а не про нас із вами. Чого вартий, наприклад, хоча б такий розділ: "А чи не випити нам по чарці?". "Ця національна звичка, що так сприяє комунікабельності, – зауважує Гавілан, – є випробуваною формулою заведення друзів, проведення з ними часу та хорошим засобом, за допомогою якого можна потопити свої проблеми у вині".
Іспанці, виявляється, без алкоголю не вміють відзначати "жодну соціальну подію: весілля, хрестини, причастя, день народження, річницю, іменини, проводи" тощо. В Іспанії, за спостереженнями Гавілана, неможливо собі навіть уявити "свято" без вживання алкоголю. Існує понад дві тисячі слів, що використовуються в цій країні для відповідного визначення перевищеної алкогольної дози. Серед них: п’яний як чіп, налиганий, п’яний у дим, п’яний як ніч, напився як свиня, нарізався до чортиків, п’яний у дошку та багато інших. "Хоча, підсумовує автор, якби ми так багато не пили і не палили, перед нашими лікарями постала б жахлива дилема: що заборонити пацієнтам?".
Також, як і ми, іспанці відзначаються гостинністю, співчуттям та щедрістю, але водночас, як і нам, їм притаманна звичка залишати все на завтра і постійно спізнюватись, недбалість, пристрасть до ярликів, безкультур’я. Інша – не чужа нам – іспанська загальнонаціональна риса – це страх виглядати смішним. Найважливіше для іспанця – що про нього можуть подумати інші. Щоправда, за цією, "сповненою комплексів поведінкою завжди стоїть наша гординя", проникливо додає Франсиско Гавілан.
Романи іспанського письменника здатні зацікавити людей будь-якого віку. Простий стиль викладу, жива мова, насиченість кумедними і повчальними випадками з життя – усе це забезпечить повноцінну насолоду від читання. Зрештою, серед описаних прикладів людських характерів можна пошукати і себе та близьких друзів. Висновки гарантовані.
Лілія ШУТЯК
