Кіноогляд від Ксенії Прокопець

"Служниця"
Мексика, 2009
Режисер – Себастьян Сілва
У ролях: Каталіна Сааведра, Клаудіа Келедон, Алехандро Гоік

Служниця Ракель працює в забезпеченій мексиканській сім’ї Вальдес. Ще замолоду вона влаштувалась на цю роботу, а з часом і будинок, і його мешканці стали для неї, мовби рідними. Зовні Ракель сувора і похмура, але вона дуже віддана господині дому Пілар та її дітям. Схоже, що Ракель пожертвувала своїм особистим життям заради чужої сім’ї. Час минає, і тепер служниця втомилась, її мучить головний біль, тож Пілар знаходить їй помічницю по господарству. Ракель боїться втратити роботу, а радше становище у сім’ї і розпочинає зі своєю конкуренткою жорстоку психологічну боротьбу на виживання. Так триває, доки в домі не з’являється Люсі, весела сільська дівчина, яка раніше ніколи не працювала служницею. Саме їй вдається знайти підхід до Ракель і зламати її бар’єри, після чого замкнута служниця починає відкривати у собі нову людину.

"Усе, що я люблю"
Польща, 2009
Режисер – Яцек Борцух
У ролях: Матеуш Косцюкевич, Ольга Фрич, Якуб Гершал

Польща 1981-1982 років – часи "Солідарності" і воєнного стану. В центрі історії – старшокласник Янек із приморського містечка, який разом із приятелями організував панк-гурт, щоб кричати на увесь світ про бунт і свободу. Та батько юнака – морський офіцер, тому звичайний конфлікт поколінь переростає у світоглядне зіткнення. А ще юнак закоханий в Басю, але вона донька активіста "Солідарності", і бути разом їм не бажано. Янек, як сучасний Ромео, не в силах змиритися із забороною на власне кохання. Тим часом у батька через бунт сина виникають проблеми на роботі. Фільм дуже точно передає атмосферу часу. Сірі міські пейзажі, безлюдні пляжі, військові машини на дорогах і перші поцілунки… І вкотре усвідомлюєш, що попри всю нестерпність комуністичного режиму, загрозу радянського вторгнення, страх і дефіцит, поляки, на відміну від нас, ще легко відбулися. 

"Скарб"
США, 2009
Режисер – Лі Деніелс
У ролях: Габурі "Геббі" Сідібе, Мо ‘Нік, Пола Паттон

Навряд чи хтось нарікатиме не власне життя після того, як познайомиться з пеклом Кларісс Прешес. Їй шістнадцять, вона дуже гладка, чорношкіра, неграмотна, над нею знущається матір, постійно ґвалтує батько, від якого вона вже вдруге вагітна, через що її виключають зі школи. Однак, хоча Прешес не знає нічого хорошого у житті, вона продовжує вірити у краще майбутнє. Своє безрадісне існування Кларісс постійно оживляє сентиментальними фантазіями. Вона потрапляє до альтернативної школи, де вперше у житті серед учителів і однокласників знаходить підтримку. Розпочати нове життя непросто, але ще складніше – розповісти психологам свою історію і повірити у те, що вона не нікчемна і зможе вирватися з пастки обставин. Це досить важке, але гідне кіно про необхідність надії і віри у цінність кожного людського життя.