Музогляд від Тараса ПІЦА

Воанергес. "Бугай Бугі"
Видавець – Сомp Music, 2011
11 пісень

Бугай – у цьому випадку – це український народний музичний інструмент, яким користувалися наші пращури. Вправно користується ним і "Воанергес". Як і тилинкою, зозулькою, дрючком, ріжком, флюгельгорном, дримбами, сопілками і більш традиційними для сьогодення інструментами. Усю музичну екзотику учасникам гурту виготовили на замовлення, за стародавніми технологіями. Як кажуть про себе музиканти, їхня музика несе у собі святотаїнство словянської культури. Сплав року із джазом, помножений на елемент старовини, роблять саунд гурту несподіваним як для меломанів, так і для музикантів-професіоналів. Хлопці використовують у своїх піснях як власні тексти, так і уривки з літописів, що надає гуртові додаткової вишуканості. Оскільки така музика в Україні майже не продається, на концертах чи фестивалях формацію можна зустріти нечасто. Але якщо вже натрапив, ловиш себе на думці, що такого ще ніколи не чув і не бачив – як було зі мною на фесті "Великдень у Космачі" 2007 року, де "Воанергес" були хедлайнерами одного з днів.

Стелсі. "Місячне сяйво твого тіла" (Сингл)
Видавець – Автор, 2011
3 пісні

Попри бажання чернівецьких гуртів бути поміченими "Братами Гадюкіними", їм це не дуже вдається. Тобто вдається, але не аж так, щоб отримати сатисфакцію. "Гуцулів Каліпсо", як ми вже писали, "гади" забракували, мотивуючи це тим, що їхня обробка "Дупи Джалізової" зазвучала надто вже по-весільному. Хоча на концертах "Гуцули" виконують її вже років зо шість, і раніше жодних претензій до аранжації не було. Зі "Стелсі" інша ситуація: представнику "Гадюкіних" пісня нібито сподобалася, але увійде вона хіба що до альбому реміксів, який планують видати у серпні бонусом до DVD-версії, присвяченого Кузьмінському концерту "Я вернувся домів", що відбувся навесні у столиці. Так виглядає, що перший музичний ешелон у нас не дає пробитись другому – щоби уникнути конкуренції у боротьбі за шматок хліба з маслом чи що? І якщо першим ешелоном вважати, скажімо, "Океан Ельзи", "Кому Вниз", "Плач Єремії", "В.В.", а другим – тих-таки згаданих чернівчан, то що вже казати про третій, який взагалі не може вилізти з підгрунтя? Хто їм допоможе?

Відчуття. Тиші. "Відчуття. Тиші"
Видавець – Автор, 2011
13 пісень

Про гурт "Відчуття. Тиші" відомо, що він заснований 10 вересня 2004 року у Запоріжжі. Ініціаторами виступили ді-джей культової місцевої рок-радіостанції "Запоріжжя 103.7 FM" Євген Довгий та двоє його колишніх постійних слухачів: гітарист Семен Барабанов та барабанщик Дмитро Сандуленко. Пізніше до них приєднався басист Іван Матвійчук. Щойно до колективу долучився Дмитро Ведмідь (бас-гітара), як гурт дебютував на фестивалі сучасної української пісні "Голос" (жовтень 2006-го). Далі – активні виступи на місцевих концертних майданчиках, накопичення сценічного досвіду і матеріалу. І ось тепер у світ вийшов дебютний альбом з однойменною назвою. Свій стиль музиканти ідентифікують, як брітіш-кор, що насправді є досить умовним визначенням, адже звучання гурту варіюється від рок-балад і брит-попу до скрімо з хардкором. Альбом варто послухати бодай для того, щоб зрозуміти, як все це можна поєднати. Наразі гурт готує дебютне відео на пісню "Навесні". А скачати альбом можна тут: http://ripplearts.net/ru/releases/vidchuttya-tyshi.html

Самата. "Воплі Відоплясова"
Видавець – Країна Мрій, 2011
12 композицій

Не знаю, за що, але кияни полюбляють називати нашу "Самату" буковинськими мольфарами. Можливо, під "мольфаризмом" у музиці "Самати" слід розуміти спроби загравати гуцульськими звуками, вплітаючи у сучасне обрамлення екзотичні інструменти – і не лише карпатські. Теоретично це музика нью-ейдж, якій свого часу дали дорогу Еnigma, Deep Forest і десятки їхніх послідовників. А практично – зіграно усе професіоналами, і достеменно відтворити цей матеріал можна хіба що у студії. Над платівкою, яку після першого альбому чернівчан замовив музикантам Олег Скрипка, кілька років "чаклувало" майже два десятки сесійників і постійних учасників гурту. Тож навіть якщо до творчості "В.В." ви ставитесь прохолодно, послухати альбом варто. 12 треків, під які можна і працювати, і відпочивати. Сплетіння згаданого нью-ейджу, ейсід-джазу та етнічних орнаментів у цьому випадку звучить цікаво, смачно, оригінально, та й виконано на належному рівні. Приємно, що все – від змісту до зовнішнього оформлення – зроблено справді якісно.