Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Якщо в українського кіно було обличчя, то це обличчя Івана Миколайчука. Досконало вродливе, із пронизливими бездонними очима, в яких пропадали жінки та зігрівалися душею друзі. І в них, цих очах, якщо добре придивитися, можна було побачити глибоко захований біль.

Порізаний Вавилон

Близькі люди Івана Миколайчука розповідають, що слова "біль" та "совість" він вживав у розмові чи не найчастіше. Розкриваючи в інтерв’ю таємниці свого творчого методу, Іван казав, що завжди намагається відшукати у героя потаємний біль, який він ховає не тільки від людей – навіть від себе самого. Коли це вдається – вдається і роль. То був, якщо можна так сказати про мистецтво, Іванів винахід, його "ноу-хау". Здавалося б, яке таке невідоме страждання можна знайти у Тараса Шевченка, адже ми добре знаємо всі його біди та печалі. А Миколайчук знайшов! У нього, молодого, двадцятитрирічного актора, сорокарічний Шевченко носив глибоко в очах біль… втраченої молодості.

А Іван Палійчук із "Тіней забутих предків"… Хіба лише туга за втраченим коханням зруйнувала його життя? Якби Миколайчук грав тільки це – не вийшло б так щиро, не було б геніально. Він знайшов у Івана іншу муку – завжди самотньої і всюди чужої людини, не такої, як всі, інакшої від народження.

Часто можна почути, мовляв, у "Тінях…" Миколайчук грав сам себе. Насправді більш-менш близькою до особистості Івана була хіба що роль Фабіяна у "Вавилоні ХХ". Можливо, це навіть був цілком свідомо написаний автопортрет, адже Миколайчук виступив і сценаристом, і режисером стрічки. Колега та друг Івана Роман Балаян розповідає, що позаздрив, побачивши сам тільки робочий матеріал "Вавилона". А готове кіно вийшло просто-таки бомбою, хоч від нього тодішня цензура залишила ледве половину. То філософія Фабіяна була надто тонкою, то народний гумор надто дражливим, то Мальва надто сексуальною. Отак і вирізали по шматочку. Але Миколайчук "викрутився", обертаючи навіть зовсім безглузді зміни на користь своєму шедевру. Коли хлопці з українського села ідуть строєм у вишиванках і співають "Как родная мєня мать провожала", ми бачимо зовсім не недоречність, а вишукане самопародіювання.

Запізнілі небилиці

Парадоксальна річ: багато хто сприймає Миколайчука насамперед як кінорежисера, хоча зняв він лише дві стрічки. Причому другий його фільм – "Така пізня, така тепла осінь" – усі проголошують невдалим. А дехто із шанувальників Миколайчука навіть не згадує цю роботу, наче її й не було. Не маючи жодних фахових знань із кіно і дивлячись його суто як глядач, я люблю цей фільм. Мені подобається тужливо-красива атмосфера (притаманна, до речі, саме осені), подобаються візуальні знахідки (як-от прохід камери із головною героїнею, коли вона йде від коханого і водночас ніби залишається на місці), подобається така характерна для Миколайчука доречність музики і танцю, подобається сам Миколайчук у надзвичайно органічній для нього ролі героя-коханця, ба більше – плейбоя.

Та насправді у сприйнятті Миколайчука передовсім як режисера парадоксу немає. Адже він завжди намагався (і йому це вдавалося) робити не лише акторський, а й постановницький внесок у фільм. Іноді мав на це цілком офіційне право, як у випадку "Білого птаха з чорною ознакою" Юрія Іллєнка, де був співавтором сценарію. А іноді це виходило якось саме по собі, як із "Пропалою грамотою" Бориса Івченка. Ця іронічна комедія цілковито тримається на Миколайчукові, тут видно його почерк і стилістику. Чимось подібним могли би стати й "Небилиці про Івана". Сценарій до "Небилиць…" Миколайчук написав ще 1983 року, а дозвіл на зйомки йому дали тільки 1986-го. Іван тоді вже був хворим, фатальний діагноз було поставлено, йому залишалося менше року…

Ювілейна міфотворчість

Нині, напередодні 70-річного ювілею Івана Миколайчука, звідусіль лунають спогади про нього. Ми чуємо здебільшого про те, як Іван любив свій край, своїх земляків, яким він був чудовим другом і високодуховною людиною. Усе це правда. Він якось купив на останні гроші діжку пива для односельців і мріяв накрити столи від Чернівців до Чорториї, щоби всіх-всіх почастувати. Він щиро дружив із Леонідом Биковим (саме Іванові Биков адресував свій прощальний лист-заповіт), Романом Балаяном, Юрієм Іллєнком, Федором Стригуном. Безквартирному Бориславу Брондукову навіть давав притулок у своєму однокімнатному помешканні, а Іваном Гаврилюком опікувався, наче сином чи молодшим братом. Водночас вважав, що людина, яка не має ворогів, нічого не варта, і не прагнув бути люб’язним завжди та з усіма. Вікторові Мережку, наприклад, вказав на двері, коли той зневажливо висловився у нього вдома про українську мову. Але що більш натхненними і патетичним є всі ті спогади, то більше Миколайчук перетворюється на міф. Тим часом таємний біль в його очах досі ніхто не розгадав.

То, може, не варто й намагатися відродити в своїй уяві живого Івана? Іван Миколайчук, з усіма його чеснотами і слабкостями, життєвими успіхами і помилками, належить лише собі та найближчим людям. Ми натомість маємо його творчість, досі належно не оцінену. У його фільмографії тридцять шість стрічок, а знаємо і згадуємо п’ять-сім із них. Просто подивіться, яким він був елегантним і жорстоким білогвардійцем у "Гадюці", натхненним і зворушливим Любомиром у "Захарі Беркуті", мудрим і нещасним дядьком Левом у "Лісовій пісні", наївним максималістом Громовим у "Комісарах"… І все це не просто наша місцева гордість, наш видатний земляк. Це довічне надбання кіномистецтва.
Оксана ДРАЧКОВСЬКА
Рейтинг:
(голосів: 1)
3-06-2011, 13:27
Коментарів 0 Переглядів 1670

Теги -
загрузка...
Популярне Коментують
• Новини
«Свиноматка» на бусику і Мак’явеллі за фіранкою. Блог Мостіпаки
Про головні події минулого тижня - у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
ЖК "Оазис Буковини" – якісне житло для родини, де "ВСЕ передбачено" (на правах реклами)

У мальовничому куточку міста Чернівці, на вулиці Немирівській, в екологічно чистій зоні, поруч із річкою Прут компанія будує житловий комплекс "Оазис Буковини", першу та другу секції якого буде здано в експлуатацію найближчим часом. А це означає, що чиясь мрія оселиться за новою адресою в довгоочікуваній новенькій квартирі.
Свято морозива "Рудь" об’єднало чернівецькі родини (новини компанії)

У Чернівцях 12 травня пройшло "Мегасвято Морозива" від компанії "Рудь" - найбільшого виробника "солодкого холоду". Вкотре компанія "Рудь" подарувала мешканцям та гостям міста незабутні враження та яскраві емоції
З таким молодим поколінням на Україну чекає успіх (на правах реклами)

У Чернівцях вже вдруге відбувся "Форум стартапів", який організувала філія Міжнародної освітньої мережі Бізнес-шкіл для дітей та підлітків "Miniboss Business School" у м.Чернівцях за сприяння [b]Європейської Асоціації Розвитку Бізнесу (ЄАРБ).
Чернівчан та гостей міста запрошують на "Форум стартапів" для дітей і підлітків (на правах реклами)

28 квітня 2018 року о 11:00 год., в ресторанному комплексі "Palazzo" (м.Чернівці, вул. Руська, 242) за сприяння Європейської Асоціації Розвитку Бізнесу відбудеться Форум стартапів, який організовує філіал Міжнародної освітньої мережі Бізнес-шкіл для дітей та підлітків Miniboss Business School у м.Чернівці.
І знесла курочка яєчко, не золоте, а просте... (на правах реклами)

Куряче яйце – це справжня скарбничка вітамінів та мікроелементів. У цьому продукті високий вміст вітамінів групи А, D, Е, фолієвої кислоти, вітамінів В3, В12, біотину і холіну.
Ідеальна шкіра обличчя – тепер це реально! (на правах реклами)

Здорова пружна ідеальна шкіра обличчя – це візитівка будь-якої людини. Щоб досягти такого результату, часто витрачають неймовірно великі кошти на косметичні засоби для догляду за шкірою, які, на жаль, не завжди ефективні...
Ощадбанк діє: Голову правління Ощадбанку Андрія Пишного визнано Банкіром року (прес-реліз)

Голова правління Ощадбанку Андрій Пишний посів І місце в номінації "Банкір року" рейтингу "Фінансовий Оскар 2017" від ділового тижневика "Бізнес".
Передменстуральний синдром: що відбувається у вашому тілі?

Предменструальний синдром – це складний патологічний симптомокомплекс, що з’являється за 1-14 днів до менструації і зникає відразу після її початку.
Рубрика здоров'я ...