Найбільший франкомовний письменник

Жан-Марі Гюстав Ле Клезіо дебютував романом "Протокол", коли йому виповнилось всього 22 роки. За цей твір він одразу ж отримав престижну нагороду Ренодо. Його тексти написані в стилі "нового роману", "анонімату", в центрі яких – людські страждання, самотність окремої особистості на тлі байдужого суспільства, розчарування, туга, усвідомлення абсурдості навколишнього світу та будь-яких людських почуттів. За тематикою творчість Ле Клезіо перегукується зі "Стороннім" Камю, а також романами Франца Кафки, Федора Достоєвського, Генрі Міллера та ін.

Український читач має нагоду ознайомитися з двома творами Ле Клезіо – "Потоп", який вийшов у видавництві Жупанського, та "Дієго і Фріда" ("Фоліо"). У кожному з цих романів присутні проблеми вибору й виживання, меркантильності, десакралізації вітальних цінностей, притаманних суспільству споживання. Герой Ле Клезіо не знає, чого шукає, він стоїть на роздоріжжі та рухається вперед наосліп.

Роман "Потоп" не має чіткої сюжетної лінії, а текст набуває форми закодованого послання, яке необхідно розшифрувати читачеві. Твір викриває бездушне суспільство, якому байдужа доля людини. Головний герой – Франсуа Бессон, що у перекладі означає "близнюк", "двійник", – слабкий і розгублений чоловік. У романі його прізвище зазнає подвійного тлумачення: з одного боку, це звичайний француз, який прагне знайти свою половинку у цьому жорстокому світі, а з іншого – це alter ego самого автора.

Невипадково у творі з’являється образ тендітної молодої жінки Анни Пассерон. Читач знайомиться з нею опосередковано, через магнітофонні записи, які Анна надсилає головному герою. З них ми дізнаємось про причину її смерті – безжального гульвісу Поля. Без надії та сил щось змінити у стосунках з коханим, Анна наважується на самогубство, яке має подарувати їй духовне полегшення і визволення від суспільних умовностей. Наче слимак, дівчина намагається сховатися у мушлі й "пересидіти" проблеми. Але, зрештою, вона не може знайти звідти виходу й зазнає поразки.

Трагічна любовна історія Анни тільки підсилює особисту кризу Франсуа. Він і без того розгублений та замкнутий. Герой не здатен підтримувати звичайні людські стосунки ні з рідними, ні з коханими жінками, ні навіть з епізодичними персонажами твору. Наприкінці роману Франсуа прирікає себе на свідоме аутсайдерство та йде жебракувати. Він не витримує психічного навантаження, яке відчуває серед "нормальних" людей, тому надає перевагу безпритульним і каторжникам.

Інший роман Ле Клезіо – "Дієго і Фріда" – це заснована на документах історія кохання видатних мексиканських художників Дієго Рівери та Фріди Кало, але також і розповідь про силу мистецва, здатного зруйнувати особистість або прославити її. Смілива та юна Фріда наважується втрутитися у життя вже відомого Дієго, біля якого жінки зазвичай не затримуются надовго. Вона не просто змушує героя відмовитися від інших, а ще й кардинально змінює світогляд митця та надихає його на нові звершення.

До зустрічі з Фрідою Дієго жив за принципом "взяти від життя усе, що можливо – не тільки визнання у світі живопису, але й жінок, славу, гроші, земні розкоші та владу". А ця маленька, напівпаралізована й зовні неприваблива жінка зуміла підкорити серце і душу затятого ловеласа. Їхнє кохання починається з конфлікту і переростає у незбагненне почуття, в якому здивування змішане з бажанням, а захопленя і повага не згасають за жодних життєвих перипетій. Історія цього кохання справді виняткова. Вона "заснована не на взаємозалежності, а на взаємозбагаченні, постійному, безперервному, незмінному, як течія крові у жилах, як повітря, яким вони дихають". Це прихильність двох рівних людей, двох особистостей, які завжди йшли пліч-о-пліч і вміли прощати.
Крім любовних стосунків героїв та їхньої мистецької еволюції, Ле Клезіо розгортає і сповнену магії та революцій історію Мексики першої половини ХХ століття. Важливе місце у житті й творчості Дієго та Фріди займає індіанський світ зі своїми звичаями та ритуалами. Герої тужать за рідною країною, черпають натхнення з її мистецтва. Живучи за кордоном, Фріда ніде не може знайти собі місця, вона всюди почувається чужою. "Я не люблю грінго, – говорить вона про американців, – з усіма їхніми чеснотами і численними вадами, з їхнім душевним складом, їхнім огидним пуританізмом... Мене дратує, що в Грінголандії в людині понад усе цінується честолюбство, бажання стати кимось. А я, відверто кажучи, не прагну кимось стати. Я зневажаю їхнє чванство і зовсім не хочу зробитися великою рибою". У США герої зазнають багатьох пригод, які для обох закінчуюються трагічно.

Звісно, кожен великий митець, "який шукає свою правду, неминуче самотній". Але принаймні зовні творча біографія самого Ле Клезіо виглядає дуже вдалою. 1994 року його проголосили найбільшим сучасним франкомовним письменником, а 2008-го надійшла черга й Нобелівської премії, на яку письменник, як вважають його численні шанувальники в усьому світі, безперечно давно заслуговував.
Лілія ШУТЯК